Федерація футболу Української РСР — колишній регіональний керівний орган радянського футболу, який здійснював свою діяльність на території Української РСР з 1959 по 1991 роки. Неофіційно називалася як Федерація футболу України.^[1] У 1991 році був перетворений (оформлений) у повноцінну національну Федерацію футболу України.

У 1923 році була створена вища рада фізичної культури Української соціалістичної радянської республіки яка опікувалася розвитком фізкультури і спорту в тому числі і футболу.

У 1932 році в системі вищої ради фізичної культури створюються спортивні секції, серед них секція футболу, яка у 1934 році вступає до всесоюзної секції. Всесоюзна секція футболу 1946 року стає членом ФІФА. Республіканська секція футболу 1959 року була перетворена у федерацію футболу УРСР.

Орган вищої футбольної влади в Українській республіці отримав статус федерації в 1959 році, шляхом перетворення Секції футболу УРСР, яка була створена 1932 року із 1934 входила до секції футболу СРСР як регіональний з обмеженою автономією^[2][3].

У 1990 і 1991 роках федерація вкотре намагалася здобути визнання від ФІФА, але їй було відмовлено.^[4] Великого розголосу набула така собі «Камишинська справа» під час розиграшу Кубка СРСР з футболу 1990—1991 років, коли київське Динамо було виключено зі змагань на ранніх етапах у серпні 1990 року.^[4]

Федерація ативно відстоювала права і можливості республіканських кадрів як футболістів так і арбітрів (суддів, за радянською термінологією).^[4]

У квітні 2017 Котельников в інтерв'ю інтернет газеті "КОМАНДА 1" згадував, що у серпні 1991 року до відділення футболу Спорткомітета звернулися представники "Руха" (Народний рух України) і в ультимативній формі вимагали виходу зі складу союзної (по факту, радянської) федерації. Представники Спорткомітету намагалися пояснити, що у серпні це зробити неможливо, адже в розпалі чемпіонат СРСР і першість України, що проводилася в одній із зон другої ліги. Запропонували інший варіант: дограти сезон до кінця, а потім уже порушувати питання про вихід. Оскільки наші аргументи не були почуті, нам довелося у вересні збирати футбольний актив країни — представників клубів, ветеранів, відомих функціонерів, — і на цих зборах було ухвалено рішення про те, щоб дограти чемпіонат, а після закінчення, у грудні, повернутися до питання про створення Федерації футболу України. Після створення Федерації футболу України у грудні 1991, від відділення футболу Спорткомітету відразу відмовився Спорткомітет СРСР, де місцеві працівники отримували зарплату, і федерація вирушили у самостійне плавання, ставши першою незалежною федерацією України.

• 1932—1934 Арон Якович Левітін
• 1934—1937 Іван Сергійович Космачов
• 1937—1941 Самуїл Ізраїльович Хавчин
• 1944—1959 Степан Іванович Романенко
• 1959—1963 Микола Степанович Кузнєцов
• 1963—1964 Антон Леонардович Ідзковський
• 1964—1971 Федір Март'янович Мартинюк
• 1971—1975 Олег Олександрович Ошенков
• 1975—1991 Микола Федорович Фоміних
• 1991 (березень- грудень) Віктор Максимович Банников

Інформація зі статті в газеті «Спорт-експрес», авторства Валерія Мирського.^[2]

За іншими даними першим головою у 1959 році був Микола Миколайович Балакін^[3], а в 1987—1989 роках республіканську ФФ очолював Юрій Олександрович Пустоваров^[1]. Інформація про президенство Пустоварова з'явилася від спортивного журналіста Анатолія Коломійця, але в інтерв'ю ukrfootball.ua секретар ФФУ Кір'янова спростувала її пояснивши, що Пустоваров був "віце-президентом, але президентом - ніколи".^[1] Вона також додала, що він керував Комітетом у справах фізкультури та спорту УРСР.^[1]

Федерація розміщувалася навпроти музею Леніна (Український дім), де займали одну велику кімнату у двоповерховому будинку який пізніше знесли.^[1] З часом (1970-ті) перемістилася на Центральний стадіон (Національний спортивний комплекс «Олімпійський»), де займала третій поверх, а до штату додався спеціаліст із фінансів.^[1]

Штат федерації складався з небільше аніж 11 працівників.^[1]

Федерація брала участь в організації проведення таких турнірів:

• Чемпіонат Української РСР з футболу
• Кубок Української РСР з футболу
• Кубок УРСР серед кфк ( 1959 - 1991) та чемпіонат УРСР серед кфк ( 1964- 1991)

• Анатолій Крощенко^[2]
• Сергій Сопін^[2]
• Клавдія Кір'янова, секретар ФФУ (1965—2003)^[1]
• Олександр Щанов^[1]
• Віктор Бєльков^[1]
• Борис Шмигельський^[1]
• Петро Безносенко^[1]
• Олександр Сербін^[1]
• Віталій Зуб^[1]
• Євген Котельников, державний тренер СРСР з футболу від Федерації футболу УРСР
• Анатолій Біденко
• Анатолій Коньков, відповідав за КФК
• Лев Саркісов
• Борис Нартовський, завідуючий відділом спортивної літератури
• Валерій Коритний
• Микола Черниш

• Анатолий Коломиец «Киевский футбол на рубежах времён»

• Олександр НОЙКОВИЧ (25 березня 2014). Клавдія КИР’ЯНОВА: «Коньков — то Янукович у футболі». ukrfootball.ua (Український Футбол])