Узага́льнення в малюва́нні (обсервування, спрощення, схематизація) — важливі і необхідні навички селекції і схематизації натурних спостережень до їх переносу в малюнок чи готовий твір (від графіки до декоративно-ужиткового мистецтва).

Узагальнення (і схематизація) в малюванні відомі з доісторичних часів. Виникнення образотворчого мистецтва пов'язане як з малим досвідом первісних майстрів, так і з першими спробами узагальнень візуальних вражень. Вже люди неандертальського типу обробляли власний реманент так ретельно, що пристосували його до різних завдань. Завдяки необхідності і цій школі, виробились необхідна гнучкість людської руки, точність зору і постійні спроби узагальнювати візуальні враження^[1]. Вже первісне мистецтво зберігає характер непрактичності, самоцінності, але надає психологічне розвантаження людській уяві, постійно травмованої тиском небезпечної реальності, незнанням багатьох явищ і їх причин, трагедій і смертей. Це вдало помітив Фрідріх Шиллер, котрий записав :

Естетичне і творче прагнення непомітно будувало посеред страшного світу та посеред священного царства (непохитних) законів — третє, веселе царство гри і безпеки. Воно знімало з людей кайдани всіх стосунків і звільняло їх від усього, що зветься тиском як в фізичному, так і в психологічному розумінні [2].

Залежність первісних людей від тварин і тваринного світу відбилась як в створенні примітивних образів на стінах печер, так і на створенні первісних рельєфів і керамічного декору, відомих по археологічним розкопкам.

Узагальнені, схематизовані зображення тварин створювались певний період і передували зображенням людей. Цілий період давньогрецької цивілізації пов'язаний саме з узагальненими зображеннями тільки тварин, хижих і травоїдних, хижих птахів і плазунів тощо. Дещо пізніше це відбилось в своєрідному жанрі давньогрецької кераміки — виникають так звані рибні тарелі.

В малюнках на посуді і керамічних вазах ще давньогрецькі майстри архаїки були позбавлені більшості технічних можливостей передати багатоколірність навколишнього світу, позбавлені можливості передати об'єми, гру світла і тіні, світлові ефекти. Емпіричним шляхом була відкрита і удосконалена техніка чорнофігурного вазопису. Вона найбільше наближена до сучасної, графічної, чорно-білої техніки та до створення силуетів. Відмінності лише в матеріалах, бо греки використовували кераміку через відсутність паперу.

Чорно-біла техніка аскетична і досить обмежена, тому надзвичайно зростають вимоги до виразності самого малюнка та силуета. Художній образ мимоволі схематизується, загострюється і вивільняється від усього другорядного, неголовного^[3]. Однак, аскетична техніка не стає в перешкоді при створенні різномнітних зображень і надає можливості передавати і спокійні, побутові сцени, і особливо сцени драматичні.

• 
  Віргіл Соліс (1514-1562). «Гекуба знайшла мертвого сина Полідора», дереворит до «Метамоіфоз» Овідія.
• 
  Якоб Бінк. Узагальнення в портреті імператора Карла V.
• 
  Ілія дереворитник. «Грім і град», дереворит до 1649 року.
• 
  Андерс Цорн, «Автопортрет з дружиною», офорт, 1890 р.

• 
  Валентин Сєров, «Костянтин Бальмонт», 1905 р.
• 
  Франц фон Ленбах, «Дівчина»
• 
  Едуар Мане, Ернест Кабанель, 1880 р.
• 
  Едгар Дега , «Дві балерини»

• 
  Худ. Чжу Да, «Лотос і два птаха рибалочки», династія Цин, Китай, Шанхайський музей
• 
  Невідомий 12 ст. «Голуб на гілці розквітлого персика»
• 
  Худ Рен Боньян(Ren Bonian 1840-1896)«Фазани і квіти», до 1890 р.
• 
  Худ. Ху Вей (1521–1593).« Хризантема і бамбук»

• 
  Хіросіге ІІ, «Гори Йошино в провінції Ямато навесні», 1859 рік
• 
  Кавасе Хасуі, « Засніжений порт», 1911 р.
• 
  Кіосай Каванабе ,« Крук», дереворит , 1887 рік
• 
  Тосюсай Сяраку , «Актор театру кабукі Отані Онідзіі» ( 1794 р.)
• 
  Кацусіка Хокусай «Ніжний вітер, чудова погода», картина червоної гори Фудзі

• 
  Художник Дмитро Митрохін, силует роботи Нарбута, 1914 р.
• 
  Вільгельм Гросс (1883-1974). Силует з сюжетом.
• 
  «Родина Бауер відвідує могилу померлого», малюнок чорнилом. 1783 р.
• 
  Силует «Вечір в дискотеці»

Особливо значні узагальнення в плакаті та в афіші. Це художні твори, де ідея подана найбільш узагальнено, примітизовано, яскраво, з лапідарним малюнком і не довгим написом. У плакаті часто використовують гасла, заклики або римовані короткі вірші. Лаконічність, умовність кольорів, загостреність образів — характерні риси плакатів 20 століття^[4].

Афіша може бути менш лаконічною, мати зображення чи фото, а її написи довші за плакатні, мають описовий, інформаційний характер.

• 
  Афіша на відкриття 1-го сезону театру в Одесі. 1887 рік.
• 
  Тулуз-Лотрек. Кафе Амбассадор. Афіша співака Арістіда Брюана, (афіша 1892 р.)
• 
  Афіша Сари Бернар для гастролі у Амстердамі, 1897 рік
• 
  Агітаційний плакат «Україна постане знову»

• 
  Напрямок, де ескалатор
• 
  Піктограма інваліда
• 
  Для сміття
• 
  Кнопка допомоги при небезпеці
• 
  Символ реутилізації ресурсів

• Узагальнення
• Малюнок
• Кераміка
• Порцеляна
• Чорнофігурний вазопис
• Червонофігурний вазопис
• Фреска
• Графіка
• Офорт
• Дереворит
• Ліногравюра
• Графіка Пабло Пікассо

• Всеобщая история искусств, т 1, Москва, «Искусство», 1956
• Шипанов А. С. «Юным любителям кисти и резца», Москва, «Просвещение», 1975

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.