| село Троїцьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Мелітопольський район |
| Тер. громада | Новобогданівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA23080130050038221 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1860 |
| Населення | 361 |
| Площа | 4 км² |
| Густота населення | 90,25 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 72332 |
| Телефонний код | +380 6192 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°03′30″ пн. ш. 35°27′10″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
25 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 72330, с. Новобогданівка, вул. Шевченка, 90 |
| Карта | |
  Троїцьке | |
 Троїцьке | |
| Мапа | |
| |
Тро́їцьке — село в Україні, в Мелітопольському районі Запорізької області. Входить до складу Новобогданівської сільської громади. Населення становить 361 осіб.
Географія
Село Троїцьке знаходиться на правому березі річки Молочна, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Старобогданівка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Терпіння, на протилежному березі — села Кам'янське та Прилуківка. Поруч проходить залізниця, зупинний пункт 118 км.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 309 | 85.60% |
| українська | 51 | 14.12% |
| болгарська | 1 | 0.28% |
| Усього | 225 | 100% |
Історія
Село було засноване духоборами між 1802 і 1808 роками.[2]
До кінця XIX століття Троїцьке стало великим селом. Станом на 1886 рік в селі Терпіннівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1836 осіб, налічувалось 249 дворів, існували православна церква та школа, відбувались базари по понеділках[3].
Страшною катастрофою для села став Голодомор 1933 року. Про його масштаби можна судити за збереженими відомостями про померлих. Протягом 1933 року внесено 178 записів про смерть. (Для порівняння, в 1931 році до серпня померло 17 осіб, в 1935 померло 24 людини, в 1936 — 16, в 1937 — 20, в 1938 — 21 чоловік.) Тільки в період з 12 по 28 червня 1933 року в дитячих яслах померло 13 дітей у віці від 3 до 9 років.[4] У 2008 році було вирішено спорудити в селі пам'ятника дітям — жертвам голодомору, проте рішення не було реалізоване.[5]
На початку жовтня 1941 року село було зайнято німецькими військами. Восени 1943 року через Троїцьке пройшла німецька оборонна лінія «Вотан» — потужна система укріплень по правому березі річки Молочної і далі на північ по Дніпру. Лінія «Вотан» була взята радянськими військами у вересні 1943 року, і в ході наступу в жовтні 1943 року було звільнено і Троїцьке.
В роки застою Троїцьке входило до складу колгоспу «Авангард», центральна садиба якого знаходилася в Новобогданівці. До кінця 1990-х років колгосп «Авангард» став банкрутом. В 2000 році він був перетворений в акціонерне товариство «Авангард — 2000». Тоді ж почалася розпаювання колгоспної землі. В 2002 році акціонерне товариство «Авангард — 2000» припинило своє існування.[6]
У 2004—2006 роках село постраждало від вибухів артилерійських складів у Новобогданівці[7]. З 2004 по 2008 рік в піщаному кар'єрі під Троїцьким проводилася планова ліквідація новобогданівських боєприпасів.[8]
У 2007 році Троїцьке було газифіковано[9], що частково стало компенсацією уряду за втрати, завдані селу вибухами артилерійських складів[7].
До 2017 року було у складі Новобогданівської сільської ради.
Транспорт
Село пов'язане з райцентром автобусним маршрутом «Мелітополь (Автостанція № 2) — Троїцьке».[10]
Об'єкти соціальної сфери
- Початкова школа. Троїцька загальноосвітня школа I ступеня розташована за адресою вул. Леніна, 49/1. У школі 16 учнів. Мова викладання українська.[11]
Пам'ятки
- Поруч із селом знаходяться два ентомологічних заказники, Троїцький площею 17 га та Авангардівський площею 9 га. Цілинна балка Троїцького заказника й цілинний степ Авангардівського унікальні, перш за все, своєю багатою ентомофауною[12] та рослинністю[13].
- Біля села розкопані 10 курганів і виявлено 89 поховань бронзової доби (III — кінець II тисячоліття до н. е.), скіфської і сарматської епох (IV ст. до н. е. і II ст. н. е.), кочівників X—XII століть нашої ери.[14]
Відомі люди
- Уродженцем села є Народний художник України Байдуков Олександр Васильович.
- Галуненко Олександр Васильович (нар. 1946) — льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, Герой України.[15]
- Уроженцем села є Верьовкін Анатолій Іванович, залізничник. За свою кар'єру мав відповідні відзнаки
Див. також
Примітки
- ↑ Микола Крилов в «Історії регіону» [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] вказує, що духобори, заснували село, почали селитися на берегах молочної з 1802 року, а відповідно до книги Бориса Михайлова «Мелітополь: природа, археологія, історія» [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.] Троїцьке вже існувало до 1808. Втім, Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з травня 2019] вказує, що село було засноване в 1860 році.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ «Мелітополь. Мелітопольський район. Голодомор 1932—1933 рр.» [Архівовано 2012-01-27 у Wayback Machine.] на сайті "Медовий місто і край "
- ↑ «Мелітопольський район. Оголошено конкурс на найкращий проект пам'ятника дітям — жертвам голодомору» (рос.), стаття в «Мелітопольських відомостях».
- ↑ Сайт Новобогдаговской школи
- ↑ а б «Одногазовая компенсація»[недоступне посилання], стаття в газеті «Коммерсант Україна».
- ↑ «Тепер вибухи — планові», «Ехо катастрофи», статті в «Мелітопольських відомостях».
- ↑ «Природний газ прийшов в Троїцьке», «Газ в будинку — краса!», статті в «Мелітопольських відомостях».
- ↑ "З Мелітополя в Троїцьке доїхати буде легше «, замітка в» Мелітопольські відомості "
- ↑ Троїцька загальноосвітня школа I ступеня[недоступне посилання з жовтня 2019] на сайті Інформаційної системи управління освітою.
- ↑ zabor.zp.ua: Мелітопольський район.
- ↑ Коломийчук В. П. Зелёные жемчужины Приазовья // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 11, с. 58-65
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. / Ін-т історії АН УРСР — К.: Глав.ред. Украінской Сов. Енціклопедіі, 1981 р. — 728 с. [1] [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ «Я потрапив у потрібний час у потрібну точку»[недоступне посилання з травня 2019], стаття в газеті «Індустріальне Запоріжжя»
