Віктор Карпович Троценко
Народження	13 травня 1888(1888-05-13) с. Нижня Сироватка
Смерть	4 червня 1978(1978-06-04) (90 років) Харків
Країна	Російська імперія →  УРСР
Навчання	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків
Містобудівні проєкти	Харків, Дніпропетровськ, Макіївка
Заклад	Харківська державна академія дизайну та мистецтв

Ві́ктор Ка́рпович Троце́нко (13 травня 1888 — 4 червня 1978) — український архітектор.

Народився в селі Нижня Сироватка Сумської області, спеціальної освіти не здобув, з 1909 року працював техніком-креслярем при відомих архітекторах Харкова. Вивчав народну архітектуру Слобожанщини.

1914 року розробив проект вокзалу в Новомосковську, брав участь в конкурсі на пам'ятник Миколі Лисенку в Києві у 1913 році. В 1924 р. отримав звання архітектора у Харківському художньому інституті, де згодом почав викладати. Брав активну участь в забудові та реконструкції післяреволюційного Харкова. Був автором ідеї композиції колишньої площі ім. Дзержинського (переможець конкурсу). Проектував робітничі поселення для Харкова, Дніпропетровська, Макіївки, школи та лікарні на Донбасі та у Кривому Розі, будинки-комуни.

Працював переважно у галузі житлового будівництва з урахуванням особливостей народної архітектури: житлові будинки на Донбасі і Криворіжжі, павільйон «Україна» на першій Всеросійській Сільсько-Господарській виставці в Москві (1923); забудова робітничого селища Харківського паровозобудівного заводу (1924), у співавторстві з В. Пушкарьовим Червонозаводський театр у Харкові (1931—1938) та ін. Статті в журналі «Архітектура Радянської України»; спільно з С. Таранушенком кн. «Хата по Єлисаветинському провулку в Харкові» (1921), «Старі хати Харкова» (1922).

Брав участь у роботах з проектування Театру масового музичного дійства на вул. Сумській (не побудовано). Мав публікації у професійному друку з використання історичної спадщини. Основні його проекти в Харкові, що були втілені в життя:

• Робітниче поселення Харьківського тракторного заводу на Московському проспекті (збереглось частково, будинки-коттеджі, 1923—1924 гг.).
• Робітниче поселення на вул. Плеханівській (збереглось частково, 1923 — 1924 гг.).
• Будинок-комуна на вул. Студентській (реконструйований).
• Житловий будинок на вул. Плеханівській, 39
• Житловий будинок на вул. Мироносицькій, 91
• Реконструкція міського будинку на пл. Тевелєва (нині пл. Конституції, будова Міської Ради).
• Реконструкція оперного театру на вул. Римарській, 21.
• Реконструкція Червонозаводського театру (Палац культури заводу ХЕМЗ) на Московскому пр., 94.

Роки війни архітектор перебув у Харкові. За це його у повоєнний час буде покарано ув'язненням та висилкою до Сибіру, де він також працює архітектором і цим врятується від загибелі.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
• Офіційний сайт Нижньосироватської сільської ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.