Трансферкар (англ. transfercar, від лат. Transfero — переношу, переміщаю і англ. Car — вагон, візок) — саморозвантажувальний і саморухомий вантажний вагон, який використовується на металургійних підприємствах для подачі сировини до доменних печей.

Трансферкар має зазвичай два двовісні візки, на яких розташований відкритий згори кузов, розділений поперечною перегородкою на два бункери з похилою підлогою і механічним пристроями для розвантаження. Трансферкар має чотири тягові електродвигуни.

Трансферкар Т-70 призначений для транспортування шихтових матеріалів з рудного двору до рудних бункерів естакади доменного цеху. Це самохідний вагон з бункером, обладнаним стулками. Стінки бункера в нижній частині футерують спеціальним матеріалом, що має підвищену зносостійкість. Зварна рама трансферкара спирається на два посилені двовісні ходові візки. На рамі змонтовано дві кабіни машиніста і компресорна установка з двома повітрозабірниками для приводу гальмівного механізму пересування трансферкара. Управління всіма механізмами трансферкара здійснюється вручну з пультів управління, розташованих у кожній з двох кабін. Кабіни спроектовані таким чином, щоб забезпечити підвищену комфортність роботи машиніста. Підведення електроживлення забезпечується струмознімачами, розташованими на бічній поверхні однієї з кабін.

Технічні характеристики^[1]:

• Вантажопідйомність — 70 тонн.
• Ємність бункера — 32 м³.
• Швидкість пересування завантаженого трансферкара — 20 км / год.
• Швидкість пересування порожнього трансферкара — 24 км / год.
• Тривалість відкривання і закривання дверей механізму затвора — 10 с.
• Маса — 69 тонн.

• В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.