Точицький Микола Станіславович
Міністр культури та стратегічних комунікацій України
Нині на посаді
На посаді з	5 вересня 2024
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Попередник	Ростислав Карандєєв (в.о.)
Заступник Керівника Офісу Президента України
15 квітня 2024 — 4 вересня 2024
Президент	Володимир Зеленський
Попередник	Андрій Сибіга
Заступник Міністра закордонних справ України
29 вересня 2021 — 12 квітня 2024
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Посол України в Бельгії
4 лютого 2016 — 6 квітня 2021
Президент	Петро Порошенко Володимир Зеленський
Попередник	Ігор Долгов
Представник України при ЄС (за сумісництвом)
4 лютого 2016 — 6 квітня 2021
Президент	Віктор Ющенко Віктор Янукович Петро Порошенко
Попередник	Костянтин Єлісєєв
Наступник	Всеволод Ченцов
Постійний Представник України при Раді Європи
8 лютого 2010 — 4 лютого 2016
Попередник	Євген Перелигін
Наступник	Дмитро Кулеба
Народився	22 вересня 1967(1967-09-22) (57 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР
Відомий як	дипломат
Місце роботи	МЗС України
Країна	Україна і СРСР
Національність	українець
Alma mater	Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (1993) і Інститут міжнародних відносин Київського університету (1995)
У шлюбі з	Точицька Тамара Григорівна
Професія	дипломат
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Микола Станіславович Точицький (нар. 22 вересня 1967) — український дипломат та політик. Міністр культури та інформаційної політики (з 5 вересня 2024 року). Заступник Керівника Офісу Президента України (2024)^[1]. Заступник Міністра закордонних справ України (2021—2024).

Народився 22 вересня 1967 року на Вінниччині. Закінчив Уладівську середню школу (село Уладівське). 1993 року закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, перекладач французької та англійської мов; 1995 року Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, юрист-міжнародник, дипломна робота «Легітимність застосування ядерної зброї»; 1999 року Женевський центр політики безпеки^[en].

З 1985 до 1987 р. — відбував військову службу в армії.

У 1993—1995 рр. — аташе, третій секретар Управління контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України;

У 1995—1998 рр. — третій, другий секретар Посольства України в Королівстві Бельгія (за сумісництвом Бенілюксу, ОЗХЗ, НАТО, ЄС, Західноєвропейський союз); Займався питаннями співпраці України з НАТО в рамках Програми Партнерство заради миру, розробки Меморандуму про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру між МНС України та НАТО, співпраці України з Організацією із заборони хімічної та біологічної зброї (ОЗХЗ).

У 1998—1999 рр. — перший секретар відділу ядерного роззброєння та обмеження стратегічних озброєнь Управління контролю над озброєннями та науково-технічного співробітництва МЗС України; Навчався у Женевському центрі політики безпеки.

У 1999—2000 рр. — перший секретар відділу ОБСЄ та Ради Європи Управління європейської інтеграції МЗС України.

У 2000—2001 рр. — радник відділу НАТО та європейської безпеки у Департаменті з питань політики та безпеки МЗС України, займався питаннями Євроатлантичної безпеки та програми співпраці з НАТО;

У 2001—2003 рр. — радник Постійного Представництва України при Раді Європи (Страсбург); до його обов'язків входили питання співпраці з ПАРЄ, Конгресом місцевих та регіональних влад Європи, Венеційською комісією;

У 2003—2004 рр. — перший заступник, директор Кабінету Міністра закордонних справ України.

У 2004—2005 рр. — начальник Управління консульської служби МЗС України.

У 2005—2008 рр. — Генеральний консул України в Сан-Франциско (США).

У 2008—2010 рр. — перший заступник, керівник Головної служби з питань міжнародного співробітництва Секретаріату Президента України. Брав участь у перемовинах по звільненню судна Фаїна з полону піратів.

З 8 лютого 2010^[2] до 4 лютого 2016^[3] року — Постійний Представник України при Раді Європи; Вперше в новітній історії України головував у Комітеті міністрів Ради Європи, брав участь у підписанні Європейської конвенції про захист домашніх тварин^[4]

З 4 лютого 2016 року^[5] до 6 квітня 2021 року^[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія; разом з дружиною, Тамарою Точицькою, створює великі проєкти культурної дипломатії^[7] Сприяв щорічному проходженню лікування та реабілітації українських військових, поранених в ході ООС, у військовому шпиталі ім. Королеви Астрід в Бельгії.^[8] Брав участь у підписанні 18 грудня 2018 року Імплементаційного протоколу між Україною та країнами Бенілюкс про реадмісію осіб; також брав участь у підписанні 10 лютого 2021 року Угоди між Україною та Королівством Бельгія про здійснення оплачуваної діяльності деякими членами сімей співробітників дипломатичних представництв та консульських установ.

З 4 лютого 2016^[9] до 6 квітня 2021^[6] — Представник України при ЄС та Європейському Співтоваристві з атомної енергії за сумісництвом; На посаді посла сприяв набуттю чинності Угоди про асоціацію Україна-ЄС, Безвізового режиму, приєднання України до Європейського зеленого курсу, підготовці до підписання Угоди про Спільний авіаційний простір;^[10], також брав участь у тристоронніх газових перемовинах Україна-ЄС-Росія щодо транзиту газу газогонами України.

З 24 жовтня 2016 року до 6 квітня 2021^[6] — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великому Герцогстві Люксембург за сумісництвом.^[12] Брав участь в укладанні Протоколу про внесення змін до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.^[13]

З 29 вересня 2021 року до 12 квітня 2024 ^[14] — заступник Міністра закордонних справ України.^[12] Брав участь в у переговорах з Російською Федерацією в Біловезькій Пущі та Стамбулі^[15]. Член делегації щодо перемовин про гарантії безпеки для України з боку іноземних держав^[13]

Маю зізнатися, що Олександр Чалий і Микола Точицький (здається, там був ще Давид Арахамія) справили на мене враження. Не знаю, чи вистачило б мені у воєнних умовах професіоналізму просто не встати з-за столу або вибухнути. Вони, щоправда, ввічливо написали крок за кроком, чому той чи інший пункт угоди має бути вилучений. Але вони не розірвали переговори! Це була трохи навмисна дія — чекати, поки росіяни викриють себе. І дійсно, росіяни виявляли нетерпіння, і в якийсь момент вони сильно викрили себе.[16] Якуб Радомир Кумох, керівник Бюро міжнародної політики в Канцелярії президента Польщі (2021-2023)

З 15 квітня 2024 — заступник Керівника Офісу Президента України.^[12]

Верховна Рада України 5 вересня 2024 року погодила призначення новим міністром культури Миколу Точицького. За проголосували 252 народних депутатів України^[17].

В дипломатичній кар'єрі Миколи Точицького особливе місце посідає культурна дипломатія, яку він проводить разом зі своєю дружиною, Тамарою Точицькою^[7]

У 2011 році відбувалось перше в історії незалежної України Головування в комітеті Міністрів Ради Європи^[18][19][20]. Микола Точицький на той час працював представником України у Раді Європи.

В цей період у Страсбурзі відбулися виставки українських митців Юрія Нагулка^[21], Віктора Севастьянова^[22][23], Зої Скоропаденко^[7].

Музична програма включала концерти української співачки Соломії (Олена Карпенко)^[24] та камерного оркестру «Академія» Львівської Національної музичної академії імені Миколи Лисенка під керівництвом українського композитора Мирослава Скорика^[25].

В ці ж роки у Раді Європи відбувались тижні українських регіонів^[26]:

• 2011 — Вінницька область;^[27][28]
• 2012 — Дніпропетровська область;^[26]
• 2013 — Автономна Республіка Крим;^[26]

З початком російської агресії проти України у лютому 2014 року, акцент культурних проектів української дипломатії у Страсбурзі було змінено в бік гуманітарної складової — спільно з українською громадою проводились благодійні ярмарки^[29] для підтримки поранених українських військових та цивільних, кіно-, літературно- та художні заходи спрямовувались на підтримку українських політв'язнів в РФ та окупованому Криму, або ж привертали увагу до гострих питань пов'язаних з агресією^[30].

За каденцію Миколи Точицького Послом у Бельгії та Люксембурзі суттєво збільшено культурну присутність України практично у всіх сферах мистецтва: живописі, музиці, театрі, кіно, а також літературі. Охоплено всі регіони країн та найбільші міста — Брюссель, Люксембург, Антверпен, Гент, Брюгге, Арлон, Льєж, Генк тощо.^[31] Знакові події цього періоду — щорічний фестиваль «Українська Весна»^[32][31], бельгійський кінофестиваль «Бріджес Схід-Захід»^[33][31], люксембурзький кінофестиваль «CinEast»^[34][31], участь української команди у щорічному фестивалі «EatBrussels»^[35][31], виставки українських художників Івана Марчука, Миколи Теліженка, Романа Мініна, Микити Кадана, Алевтини Кахідзе, Едуарда Бєльського, Олександра Кудрявченка^[36], Богдана Голояда, Сергія Святченка, Ігоря Мусіна^[37], Оксани Левченя, Світлани Лебіги, Надії Сеничак^[38] та інших^[31][7].

В цей період у Бельгії відбулись численні зустрічі з сучасними українськими письменниками, серед яких Сергій Жадан, Андрій Курков, Оксана Забужко, Макс Лівін, Богдан Коломійчук, Павел Ар'є, Олег Сенцов, Ірена Карпа,Катерина Бабкіна, Гаська Шиян.^[31] На бельгійських сценах проходили вистави балету Національної опери України ім. Т.Шевченка, Схід-опери Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка, Одеського національного академічного театру опери та балету, Харківської філармонії.^[31]

У жовтні 2019 року у місті Арлон було відкрито пам'ятник Анні Київській, доньці Великого князя Київського Ярослава, в рамках проєкту «Шлях Королеви».^[39][40]

• Орден «За заслуги» II ст. (21 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток міждержавного співробітництва, плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм^[44]
• Орден «За заслуги» III ступеня (22 грудня 2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва України, багаторічну плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм^[45]
• Заслужений юрист України; Почесна відзнака Міністерства закордонних справ України І-го ступеню^[46];
• Грамота Верховної Ради України;
• Почесна Грамота Кабінету міністрів України;
• Нагрудний знак «Правосуддя І Справедливість»;
• Медаль «За Заслуги» — Національна гвардія Каліфорнії;
• «Почесна медаль Каліфорнії» — Національна гвардія Каліфорнії;
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня — Українська православна церква;
• Відзнака МВС України «Закон і честь»;
• Відзнака МВС України «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності»

• «Європейський правовий простір: сучасні функціональні та інституційні проблеми»-видання «Право України» 2012 р., № 3-4;^[47]
• «Реформа Європейського суду з прав людини та внесок українського головування в Комітеті міністрів Ради Європи в процес реформування Європейського суду з прав людини»- видання «Європейське право» № 1/2012;^[48]
• «Міжнародне співтовариство про кримський референдум 2014 року: від висновку Венеційської комісії до Консультативного висновку Міжнародного суду ООН»-Україна в історії Європи XIX — початку XXI ст.: історичні нариси. Монографія. За ред. чл.-кор. НАН України С. В. Віднянський. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020.814с.^[49]

• 12 жовтня 2004 року — Присвоєння дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу^[50]
• 23 серпня 2007 року — Присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу^[51]
• 24 квітня 2009 року — Присвоєння М. Точицькому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла^[52]

• 
  Урочисте прийняття з нагоди 27-ї річниці незалежності України та 100-річчя відродження української державності 10.09.2018, будівля мерії на площі Гран-Плас м.Брюссель^[53]

• Український дипломатичний корпус
• Посольство України в Бельгії
• Представництво України при Європейському Союзі

• Офіційний сайт Посольства України в Бельгії
• Офіційний сайт Представництва України при Європейському Союзі

• Міністерство закордонних справ України
• Повага до верховенства права має бути основою діяльності ОЧЕС — посол Точицький
• Досвід культурної дипломатії в реальності або Як зробити присутність

Дипломатичні посади
Попередник: Перелигін Євген Юрійович	Постійний Представник України при Раді Європи з 2010 по 2016	Наступник: Кулеба Дмитро Іванович
Попередник: Долгов Ігор Олексійович	Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія з 2016	Наступник: -
Попередник: Єлісєєв Костянтин Петрович	Представник України при ЄС з 2016	Наступник: -
Попередник: Долгов Ігор Олексійович	Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великому Герцогстві Люксембург (за сумісництвом) з 2017	Наступник: -