| Торчелло | |
 | |
| Країна |
 Італія[1]  |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Венеція |
| Часовий пояс |
UTC+1 і UTC+2 |
| Розташовується на водоймі |
Венеційська лагуна |
| У межах природно-географічного об'єкта |
Венеційська лагуна |
| Кількість населення |
13 осіб |
| Висота над рівнем моря |
2 м |
| Довжина або відстань |
1,2 км |
| Ширина |
1 км |
| Площа |
0,441699 км² |
 | |
 Торчелло у Вікісховищі | |
45°29′54″ пн. ш. 12°25′06″ сх. д. / 45.498333333333° пн. ш. 12.418333333333° сх. д.
Торчелло (Torcello) — малонаселений острів в північній частині Венеційської лагуни, який до XI ст. був найкрупнішим поселенням в окрузі.
Заснований в 452 р. жителями міста Альтіно, які рятувались втечею від вторгнення гуннів. В 638 р. на острів перебрався і місцевий єпископ, який заснував соборну церкву для зберігання мощей мученика Іліодора. Місто розбагатіло на торгівлі з Константинополем і до X століття налічувало не менше 10000 жителів (суттєво більше, ніж населення тодішньої Венеції).
В XII ст. гавань Торчелло замулилась і перетворилась в зловонне болото (laguna morta, «мертва лагуна»). Мореторгівля зачахла, жителі втекли від малярії в Венецію, єпископ перебрався в Мурано, більшість будов було разібрано для будівництва венеційських палаців. В теперішній час на Торчелло живе не більше 60 рибаків.
Крім вигадливого містка, від середньовічного міста збереглось тільки чотири будівлі — два скромних палаццо XIV ст. (в них розміщені музейні колекції), романська церква Санта-Фоска (XII ст.) і собор Санта-Марія-Ассунта (864–867, перебудована в 1008) з баптистерієм IX ст. і грандіозним ансамблем візантійських мозаїк XII ст. — найкращим у північній Італії.
Посилання
- Остров Торчелло — фоторепортаж
45°30′0″ пн. ш. 12°25′0″ сх. д. / 45.50000° пн. ш. 12.41667° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
- ↑ archINFORM — 1994.