Толочко Віктор Іванович
Народження	22 жовтня 1922(1922-10-22)  Мелітополь, Запорізька губернія, Українська СРР
Смерть	13 квітня 2006(2006-04-13) (83 роки)
	Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна
Національність	росіяни
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж, натюрморт, портрет, жанрове малярство і анімалістика
Навчання	Харківське державне художнє училище (1950) і Харківський художній інститут (1957)
Діяльність	художник
Напрямок	соціалістичний реалізм
Вчитель	Вяткін Олександр Васильович, Кокель Олексій Опанасович, Бесєдін Сергій Фотійович і Любимський Олександр Павлович
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Ві́ктор Іва́нович Толо́чко (22 жовтня 1922, Мелітополь — 13 квітня 2006, Ялта) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1960 року^[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1975 року^[2], народний художник УРСР з 1985 року^[3], лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим за 1995 рік (за епічне полотно «Прорив» та серію картин «Відродження»)^[4]. Почесний академік Кримської академії наук^[5].

Народився 22 жовтня 1922 року в місті Мелітополі (нині Запорізька область, Україна) у сім'ї шевця і домогосподарки^[5]. Росіянин^[6]. З раннього дитинства захоплювався малюванням. Його шкільний викладач малювання Андрій Іванович Корольков став першим учителем живопису. У 15 років надіслав на всесоюзну виставку до Москви акварельний портрет героя Джамбула. Малюнок був відзначений грамотою^[5].

У 1940 році був призваний до Червоної армії, служив у Середній Азії, де брав участь у придушенні національно-визвольного руху. Учасник німецько-радянської війни. З кінця 1942 року воював на Центральному фронті. Мав кілька серйозних поранень. Після лікування повернувся в частину і літав на штурмовику стрільцем-радистом^[5]. Член ВКП(б) з 1944 року^[2]. Закінчив війну військовому званні старшини^[6]. Нагороджений орденами Червоної Зірки (29 липня 1943), Слави III ступеня (19 травня 1944), Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985); медалями «За бойові заслуги» (2 травня 1945)^[6], «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною»^[5].

Протягом 1946—1950 років навчався в Харківському художньому училищі^[5]; у 1957 році закінчив Харківський художній інститут, де був учнем Сергія Бесєдіна, Олексія Кокеля, Олександра Любимського^[2], Олександра Вяткіна^[7]. Дипломна робота — картина «Захисники Брестської фортеці».

Після закінчення інституту був призначений директором музею українського мистецтва в Ялті, який займав тоді зали Воронцовського палацу. У 1963 році почав будувати будинок-майстерню в Ялті і повернувся до творчої роботи^[5].

У 1970 році переїхав до Донецька^[5], де мешкав в будинку на вулиці Кооперативній, № 168, квартира № 144^[8]. УВ 1973 році очолив Донецьке відділення Спілки радянських художників України. Незабаром повернувся до Криму. Мешкав і працював у Ялті, жив у будинку на Бакунінському проїзді, № 4, квартира № 29^[1]. Помер у Ялті 13 квітня 2006 року^[5].

Працював в галузі станкового живопису, писав пейзажі, натюрморти, портрети, жанрові картини у стилі соціалістичного реалізму, зображував звірів. Серед робіт:

Учасник республіканських виставок з 1960 року^[8]. Провів тридцять персональних виставок: у Москві у 1965 році, Києві у 1975 році, Сімферополі у 1966, 1979, 1985, 1987, 1992, 1994, 1995, 2000 роках, Дніпропетровську у 1983 році, Донецьку у 1974 році, Стамбулі у 1995 році^[9].

Роботи художника зберігаються в багатьох музеях і галереях України, а також в приватних колекціях Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Польщі, Франції, Швеції, Канади, Фінляндії та інших країн^[10].

У травні 1999 року включений до альманаху «Життя чудових людей Криму»^[5].

• Толочко Віктор Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 462.;
• Толочко Віктор Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 229.;
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — С. Толочко Віктор. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Толочко Віктор Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.;
• Толочко Віктор Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.;
• Толочко Віктор Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 581 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Толочко Віктор Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 587 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Толочко Віктор Іванович // «Художники України: 100 видатних імен». — Київ : АртЕк, 2007. — ISBN 966-505-134-2.