Георгій Якимович Токарєв
Народження	19 квітня 1916(1916-04-19) Кругляківка, Куп'янський район, Україна
Смерть	невідомо Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область, Україна
Країна	СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1943—1944
Звання	гвардії рядовий
Формування	14-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Гео́ргій (Єго́р) Яки́мович То́карєв (нар. 1916 — пом. ?) — радянський військовик часів Другої світової війни, розвідник 11-ї гвардійської окремої моторозвідувальної роти 14-ї гвардійської стрілецької дивізії 57-ї армії, гвардії рядовий. Герой Радянського Союзу (1943).

Народився 19 квітня 1916^[1] (за іншими даними — 1914^[2]) року в селі Кругляківці, нині Куп'янського району Харківської області, в селянській родині. Українець.

З 1931 року мешкав у селищі Георгіївці Успенського (нині — Лутугинського) району Ворошиловградської (нині — Луганської) області, працював машиністом розливального крану на Лутугинському заводі прокатних валків.

До Червоної армії призваний Успенським РВК Ворошиловградської області в лютому 1943 року. Учасник німецько-радянської війни з березня 1943 року. Воював на Південно-Західному, 1-у та 2-у Українських фронтах. Брав участь у Білгородсько-Харківській і Полтавсько-Кременчуцькій операціях.

Особливо розвідник 11-ї гвардійської окремої моторозвідувальної роти 14-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії рядовий Г. Я. Токарєв відзначився під час битви за Дніпро. У ніч з 24 на 25 вересня 1943 року на двох рибальських човнах у складі штурмової розвідувальної групи з 7 чоловік під командуванням гвардії старшого лейтенанта А. В. Грязнова першим форсував річку Дніпро в районі села Пушкарівка (нині — в межах міста Верхньодніпровська Дніпропетровської області). Одним з перших дістався правого берега і вогнем з ручного кулемета змусив супротивника відступити. Група зайняла ворожі окопи і протягом наступних двох діб відбила кілька контратак переважаючого чисельно супротивника аж до підходу основних сил дивізії. За цей час особисто знищив зі свого кулемета 17 солдатів ворога.^[3] За цей подвиг керівник групи гвардії старший лейтенант А. В. Грязнов, а також гвардії лейтенант О. С. Шопін і гвардії рядові М. І. Обідняк і Г. Я. Токарєв були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

15 жовтня 1943 року отримав важке поранення, внаслідок якого на фронт більше не повернувся. Тривалий час лікувався у шпиталях. У вересні 1944 року демобілізований за станом здоров'я. Повернувся в Георгіївку і до виходу на пенсію в 1965 році працював на розливочному крані Лутугинського заводу прокатних валків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії рядовому Токарєву Георгію Якимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) та двома Червоної Зірки (23.09.1943, 30.09.1943), медалями.