Петро Тищенко
Особисті дані
Повне ім'я	Петро Григорович Тищенко
Народження	10 січня 1925(1925-01-10)
	Запоріжжя, УРСР
Смерть	27 липня 2012(2012-07-27) (87 років)
	Запоріжжя
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1948–1949 1950 1951 1952—1954 1955	«Локомотив» (Запоріжжя) «Динамо» (Київ) «Торпедо» (Горький) «Динамо» (Київ) «Металург» (Запоріжжя)	14 (0) 1 (0) 28 (0) 22 (0) 13 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1970 1973—1974	«Металург» (Запоріжжя) «Металург» (Запоріжжя)	тренер тренер
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 23 березня 2010.

Петро́ Григо́рович Ти́щенко (нар.10 січня 1925, Запоріжжя — пом. 27 липня 2012) — майстер спорту (1952). Заслужений тренер України.

Народився у Запоріжжі 10 січня 1925.

Учасник Другої світової війни, має 15 бойових винагород. Вступивши рядовим в Червону Армію, Петро Тищенко звільняв рідне місто, воював, був поранений. По можливості грав за збірну свого 4-го механізованого армійського корпусу 13 бригад, розташованого в Болгарії, звідки і демобілізувався в 1946 році через поранення.

Почав грати в кінці 30-х в юнацькій команді «Сталі» заводу «Запоріжсталь».

Віцечемпіон СРСР 1952. Кандидат до складу збірної СРСР (1952–1953). У вищій лізі 32 гри за «Динамо».

Три роки після демобілізації грав за «Локомотив». Згодом команда була перейменована на «Більшовик». У 1949 команду передали заводу «Запоріжсталь» і гравці стали «металургами».

Якийсь час грав у футбольній команді «Торпедо» міста Горького, куди перейшов навесні 1951. Тищенко навчається в Київському інституті фізкультури. Не досягнувши в Горькому помітних успіхів, взимку 1952 Петро Тищенко повернувся до Києва. У той час відбувалась підготовка збірної до Олімпійських ігор в Гельсінкі. Змагання відбувались практично в Москві, в одне коло. У висліді, динамівці посіли друге місце.

— Разом з групою київських динамівців я попав у кандидати в збірну СРСР і став отримувати стипендію в 300 рублів від Спорткомітету СРСР. Це були на ті часи пристойні гроші. Крім того, була зарплата в «Динамо», з доплатами. Офіційно я числився то старшиною залізничної міліції, то інструктором КДБ, то інструктором в Київській міськраді «Динамо». Фактично зарплату ми отримували за гру у футбол, тобто ми були футболістами, а що нам записували в трудову книжку, ми інколи навіть і не знали. Петро Онищенко [1]

У сезоні 1953 року Тищенко провів в основному складі лише сім ігор, граючи більше у складі «дубля». Зате наступний сезон почався та проходив і для команди, і гравця вдало. Тищенко постійно грав в складі, «Динамо» вперше за багато років вийшло в лідери чемпіонату. Проте після поразки «Динамо» на своєму полі проти горьківського «Торпедо» з рахунком 1:3, Тищенко перестав потрапляти в основний склад. Кубок СРСР в жовтні команда завойовувала вже без нього.

Невдовзі Тищенко здав свою київську квартиру і виїхав до Запоріжжя… Погравши половину сезону 1955 року за «Металург», Петро Григорович перейшов на тренерську роботу.

Закінчивши Київський інститут фізкультури і, отримавши диплом, більше тридцяти років очолював команди майстрів і виховував молодь у футбольній школі запорізького «Металурга».

Тренерські успіхи Петра Тищенко були гідно оцінені — він став заслуженим тренером України.

Тренував команди «Металурга» (Запоріжжя), «Буревісник» (Мелітополь), збірну СРСР (студентську).

Тренерські досягнення: «Металург» (Запоріжжя) (хлопці) — чемпіони СРСР (1957), збірна Запорізької області (студентська) — чемпіон СРСР (1960), збірна СРСР (студентська) — бронзова призерка чемпіонату Європи (1962), «Буревісник» (Мелітополь) — фіналіст першості СРСР серед команд-колективів фізкультури (1962), «Металург» (Запоріжжя) — чемпіон України (1970).

• Петру Тищенку — 85!^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Статистика на сайті КЛИСФ (рос.)
• Не стало Петра Тищенка (рос.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.