Основні вокальні діапазони |
Жіночі |
Чоловічі |
Існує безліч систем класифікації співацьких голосів. Деякі з них враховують силу голосу, тобто те, наскільки голосно співак може співати, інші — наскільки рухливий, віртуозний, чіткий голос співака, і інше.
Найчастіше використовується класифікація, що враховує діапазон голосу і стать співака. За цими критеріями вирізняють 6 груп голосів, кожна з яких поділяється на більш вузькі підтипи:[1]
Жіночі голоси | Сопрано (високий) | Колоратурне |
---|---|---|
Лірико-колоратурне | ||
Ліричне | ||
Лірико-драматичне | ||
Драматичне | ||
Мецо-сопрано (середній) | Ліричне | |
Низьке | ||
Контральто (низький) | ||
Чоловічі голоси | Тенор (високий) | Альтіно |
Ліричний (di grazia) | ||
Мецо-характерний (spinto) | ||
Драматичний (di forza) | ||
Баритон (середній) | Ліричний | |
Драматичний | ||
Бас (низький) | Високий (cantanto) | |
Центральний | ||
Низький (profundo) |
Існує також категорія співаків-чоловіків, які співають в діапазоні жіночого голосу. Цей тип голосів рідкісний, але досі використовується, в основному, в опері.
У музиці бароко багато ролей було написано для кастратів — співаків чоловічої статі, які в хлоп'ячому віці зазнали кастрації для збереження високого, як у жінки, голосу.
В сучасному вокальному виконавстві ці ролі може виконувати контратенор або тенор, який володіє розвиненою технікою співу фальцетом.
Загалом, голос професійного оперного співака — має дві октави повноцінного однорідного звучання із гармонійними регістровими переходами. Крім того, вважається вкрай доцільним наявність у верхньому та нижньому регістрі діапазону вокального «запасу» голосових можливостей приблизно в межах терції, для більш вільного голосоведення при виконанні граничних нот наявного реального діапазону голосу конкретного співака.
- ↑ Класифікація згідно з джерелом: А.П. Иванов. Искусство пения. — Голос-пресс, 2006. — С. 37. — ISBN 5-7117-0124-х.