Теорема Лагранжа про обернення рядів — теорема в математичному аналізі про побудову ряду Тейлора для оберненої функції до даної аналітичної функції.
Нехай функцію z від змінної w задано рівнянням

де f — аналітична в точці a та f '(a) ≠ 0. Тоді можна подати w у вигляді ряду

де
![{\displaystyle g_{n}=\lim _{w\to a}\left[{\frac {\mathrm {d} ^{\,n-1}}{\mathrm {d} w^{\,n-1}}}\left({\frac {w-a}{f(w)-f(a)}}\right)^{n}\right].}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/e2f06abce9b98fa534f28de6faceb36a78a13392)
Теорема стверджує, що цей ряд має не нульовий радіус збіжності в околі
.
Якщо опустити вимогу аналітичності, формулу можна узагальнити для формальних степеневих рядів.
Теорему довів Лагранж і узагальнив Гансом Бюрман у XVIII столітті.
Якщо f — формальний степеневий ряд, то формула не дає змоги виразити коефіцієнти ряду оберненої функції через коефіцієнти ряду початкової функції. Якщо функції f та g подано формальними степеневими рядами

а також f0 = 0 та f1 ≠ 0, то явну формулу для коефіцієнтів оберненого ряду можна подати через поліноми Белла:

де
та
— зростаючий факторіал.
Алгебричне рівняння степеня p

можна розв'язати з отриманням ряду

За ознаками збіжності отримаємо радіус збіжності |z| ≤ (p − 1)p−p/(p − 1).
Ряд Бюрмана — Лагранжа визначається як розклад голоморфної функції
за степенями іншої голоморфної функції
і є узагальненням ряду Тейлора.
Нехай
і
голоморфні в околі деякої точки
, причому
і
— простий нуль функції
. Тепер виберемо деяку область
, у якій
і
голоморфні, а
однолиста в
. Тоді має місце розклад вигляду:

де коефіцієнти
обчислюються за таким виразом:

Функція
визначається рівнянням:

Застосуємо теорему для отримання ряду Тейлора для
в околі
Приймемо
та
Тоді

Отримаємо

Радіус збіжності ряду дорівнює
(для основної гілки функції).
Ряд може збігатись і для деяких більших z. Функція
задовольняє рівняння

Тоді
можна розкласти в ряд застосувавши теорему. Це дасть ряд для
:

можна обчислити підстановкою
замість z.
Розглянемо набір
нерозмічених двійкових дерев . Елемент
це або лист нульового розміру, або кореневий вузол з двома піддеревами. Позначимо через
кількість двійкових дерев на 'вузлах.
Видалення кореня розбиває двійкове дерево на два дерева меншого розміру. З цього виходить функціональне рівняння на породжувальну функцію

Задаючи
, маємо
Застосовуючи теорему з
отримуємо
![{\displaystyle B_{n}=[z^{n}]C(z)={\frac {1}{n}}[w^{n-1}](w+1)^{2n}={\frac {1}{n}}{\binom {2n}{n-1}}={\frac {1}{n+1}}{\binom {2n}{n}}.}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/b8ba46e7a5afc13aa8efe81f91c521b2a342fd73)
Отже
є n-м числом Каталана.
У теоремі Лапласа-Ерделі, яка дає асимптотичне наближення для інтегралів лапласового типу, інверсія функції є важливим кроком.