![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/06/Universum.jpg/220px-Universum.jpg)
Твердь небесна (івр. רקיע і грец. στερέωμα — твердь; небесне склепіння, небозвід) — у біблійній космології це структура вище від атмосфери, що сприймається як великий суцільний купол. Поняття бере коріння у вавилонській космології. Згідно з історією про створення світу у Книзі Буття Бог створив твердь небесну, щоб відокремити «води над» землею від «вод на» землі.
У християнську традицію слово прийшло через давньогрецьке στερέωμα (стереома), що означає «щось усталене; стійкість; стабільність», тому історично поширився термін «твердь» або «твердь небесна». Латинське firmamentum, яке з'являється у Вульґаті, теж має значення «щось стійке і міцне». Єврейське רקיע (ракіа) походить від дієслова רקע (рака), що означає «вибивати, виковувати, розтягувати». Твердь корелюється з поняттям небозводу чи небесного склепіння у вавилонській космогонії та астрономії.
Біблійне вживання
![]() |
У Вікіджерелах є |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ef/Scheme_of_things1475.gif/220px-Scheme_of_things1475.gif)
Твердь описано в Книзі Буття 1:6-8 в історії про створення світу:
![]() |
6 І сказав Бог: „Нехай станеться твердь[1] посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.“ 7 І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8 І назвав Бог твердь: „Небо“. І був вечір, і був ранок — день другий. |
![]() |
— Біблія переклад І. Огієнка, Книга Буття 1:6–8 |
![]() |
2 Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.[2] | ![]() |
— Біблія переклад І. Огієнка, Псало́м Давидів 18 (19):2 |
Примітки
Посилання
![]() |
У Вікісловнику є сторінка твердь. |