Сірі лісові ґрунти

Сірі лісові ґрунти
Сірі лісові ґрунти
	Сірі опідзолені ґрунти Сірі опідзолені ґрунти

Сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним чином під широколистяними або мішаними лісами з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесоподібних покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, в умовах промивного водного режиму.

Усі лісові ґрунти тією чи іншою мірою опідзолені, однак процес опідзолення в них протікає слабше, ніж у підзолистих ґрунтах унаслідок малої водопроникності материнських порід, насиченості їх кальцієм тощо. Для них особливо характерні кремнеземиста присипка і переміщення гуматів калію з верхніх горизонтів у нижні та відкладання там на поверхні структурних окремостей у вигляді гумусових плівок («лаки», «дзеркала»). У профілі сірих лісових ґрунтів виділяють такі горизонти: Н_о — лісова підстилка Н — гумусовий потужністю 12—30 см, сірого забарвлення; НЕ — гумусово-елювіальний, з кремнеземистою присипкою SiO₂; І — ілювіальний з горіхуватою або горіхувато-призматичною структурою (на структурних окремостях наявні гумусові плівки), сіро-бурого забарвлення; С — материнська порода.

Сірі лісові ґрунти здебільшого кислі у верхній частині профілю (зокрема в горизонтах Н, НЕ і верхній частині І), лужні чи нейтральні — у нижній частині горизонту І. Утворилися на суглинкових породах за умов достатнього зволоження. Вміст гумусу в них незначний (2-6 %), їхня природна родючість відносно невисока, однак достатня для вирощування багатьох сільськогосподарських культур.

Підрозділяються на підтипи: світло-сірі (близькі до дерново-підзолистих ґрунтів), сірі і темно-сірі (подібні до вилугованих чорноземів).

Сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на заході й Правобережжі України під ділянками широколистих лісів. ^[1] За межами України поширені в основному на території Східної Європи та Західного Сибіру в північній частині лісостепу (утворюють переривчасту смугу від Карпат до Забайкалля), а також на півдні Канади і на півночі США.

Використовуються під посіви сільськогосподарських культур (зернових, технічних, овочевих, плодових).

Див. також

Посилання

Карти України https://geomap.land.kiev.ua/soil.html

Цифрова платформа «Нейтрального рівня деградації земель сільськогосподарського призначення» https://ismld.com.ua/

Примітки

↑ Grachev, A. Ґрунти України. Карта ґрунтів України. geomap.land.kiev.ua (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 27 червня 2017.

Література

Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією професора Д. Г. Тихоненка.— 6-е вид., перероб. і доп.— X.:Майдан. 2009. ISBN 978-966-372-290-0.
Ґрунтознавство: підруч. / Тихоненко Д. Г., Горін М. О., Лактіонов М. І. та ін.; за ред. Д. Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 703с. ISBN 966-8081-37-4

[1] Grachev, A. Ґрунти України. Карта ґрунтів України. geomap.land.kiev.ua (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 27 червня 2017.

[1]