село Сіриків | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Тер. громада | Варвинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA74080010240066375 ![]() |
Основні дані | |
Населення | 5 |
Площа | 0,369 км² |
Густота населення | 13,55 осіб/км² |
Поштовий індекс | 17631 |
Телефонний код | +380 4636 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°25′30″ пн. ш. 32°38′12″ сх. д. / 50.42500° пн. ш. 32.63667° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
120 м |
Водойми | річка Журавка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 17600, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Варва, вул. Шевченка, буд. 38 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Сі́риків (Сірикове) — село в Україні, Чернігівській області, Прилуцькому районі. Відноситься до Варвинської селищної громади.
Географія
Розташований на річці Журавці (лівої притоки річки Удаю), за 10 км від центру громади.
Історія
Хутір Сіриків був приписаний до церкві Зішестя Святого Духа у Богданах.[1]
У 1911 році на хуторі Сіриків жило 60 осіб (28 чоловічої та 32 жіночої статі)[2]
Хутір Сіриків заснований у 18 столітті. Входив до:
- Не пізніше 1784 року до Пирятинського повіту Київського намісництва[1]
- Антонівської волості 1-го стану Пирятинського повіту,
- до Варвинського району Прилуцького округу (1923-1930 рр.) 1925 р. 44 двори, 208 жителів; 1930 - 47 дворів, 229 жителів.[3]
- До 1945 року колгосп Шевченка[4]
Село постраждало внаслідок геноциду української нації, проведеного урядом СРСР 1932-1933 та 1946-1947.
Сучасний стан
11 дворів, 14 жителів (1996 р.), 6 дворів, 5 жителів (2010-і)
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 21 особа, з яких 7 чоловіків та 14 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 7 осіб[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[7].
Примітки
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (рос.). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 251 з 562.
- ↑ Шкоропад Д.О., Савон O.A. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г.Ф. Гайдая. - Ніжин: TOB «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. - С.432.
- ↑ Карта РККА M-36 (А). Киевская, Черниговская, Гомельская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Погода в селі [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |