? Сцинк плямистий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) — Завропсиди (Suropsida) Клас: Плазуни (Reptilia, парафілетична група) Підряд: Ящірки (Sauria) Інфраряд: Scincomorpha Родина: Сцинкові (Scincidae) Рід: Веретеноподібний сцинк (Chalcides) Вид: Сцинк плямистий
Біноміальна назва
Chalcides ocellatus Петер Форссколь, 1775
Посилання
Вікісховище: Chalcides ocellatus ITIS: 1181899 МСОП: 157283 NCBI: 63341

Сцинк плямистий^[1] (Chalcides ocellatus) — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Поширений в Північній Африці, Південній Європі та Західній Азії. Мешканець середземноморських ландшафтів. Вид занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції та інших природоохоронних документів. Описано 6 підвидів.

Інші назви: веретеноподібний сцинк європейський, тилігугу, ґонджіло.

Загальна довжина цих сцинків сягає 31 см. Маленька голова та циліндричний тулуб. У нього добре розвинуті лапи, нагадує мабую. На кожній із лап є по 5 пальців. Колір шкіри у цього виду дуже різноманітний, багатобарвний — в залежності від місця мешкання.

Мешкає в Північній та Північно-Східній Африці, у Середземному морі на островах Сардинія, Сицилія, у Греції, Передній Азії, Аравійському півострові, Ірані, Іраку, Пакистані та Туркменістані^[2].

Часто зустрічається у посушливих місцевостях, серед твердих кам'янистих ґрунтів, втім цього сцинка можна побачити як у степах, так й напівпустелях. Разом з тим він також полюбляє наявність рослинності, де часто ховається від ворогів, зокрема чагарники, кущі, ліси пробкового дуба. Активний вдень. Своє кубло цей сцинк влаштовує серед рослинності з огляду на те, що його лапи не створенні для риття глибоких нір чи ходів.

Живиться комахами, павуками, дрібними ящірками, яйцями, а також фруктами. У деяких випадках зафіксований канібалізм.

Самка сцинка європейського народжує взимку живих дитинчат у кількості від 2 до 20. Але виживають загалом 4—8 молодих сцинків.

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним, за що він, згідно з Червоним списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид». Тому Chalcides ocellatus занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид потребує особливої охорони), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони).^[3][4]

Станом на 2025 рік описано 6 підвидів^[5]:

• Chalcides ocellatus ocellatus;
• Chalcides ocellatus tiligugu;
• Chalcides ocellatus linosae;
• Chalcides ocellatus sacchii;
• Chalcides ocellatus subtypicus;
• Chalcides ocellatus zavattarii.

• Schleich, Hans-Hermann, et al.. Amphibians and Reptiles of North Africa: Biology, Systematics, Field Guide. Koeltz Scientific Books, 1996.
• Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 337—338). ISBN 978-1-4081-5459-5

• The Reptile Database: Chalcides ocellatus
• Chalcides ocellatus у Червоному списку МСОП