Андрій Вікторович Стародуб
Народився	25 вересня 1973(1973-09-25) (51 рік) Вільшанка
Країна	Україна
Діяльність	історик, археограф
Alma mater	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Галузь	історія
Заклад	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Науковий керівник	Ульяновський Василь Іринархович
Вчителі	Ульяновський Василь Іринархович

Андрій Вікторович Стародуб (нар. 25 вересня 1973, Вільшанка) — український історик, кандидат історичних наук з 1999 року.

Народився 25 вересня 1973 року в селі Вільшанці Крижопільського району Вінницької області в сім'ї службовців. З 1990 по 1995 рік навчався на історичному факультеті Кіровоградського державного педагогічного інституту імені Володимира Винниченка. У 1995—1996 роках — викладач кафедри народознавства цього ж вузу^[1].

У 1996—1999 роках — аспірант Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського (науковий керівник доктор історичних наук, професор Василь Ульяновський). У 1999 році там же захистив кандидатську дисертацію на тему «Юрисдикційна політика Російської Православної Церкви 1917—1921 років: Український аспект». З 1999 працював у відділі вивчення та публікації джерел з історії України Інституту української археографіїта джерелознавства імені М. С. Грушевсьшго: у 1999—2000 роках — провідний археограф, у 2000—2002 роках — науковий співробітник, з 2002 року. — старший науковий співробітник^[1].

Досліджує проблеми історії православ'я в Україні в кінці XIX — початку XX століття. Серед робіт:

• Архієпископ Алексій (Дородніцин) і український церковний рух (1917—1919) // Київська старовина. — 1999. — № 5. — С. 120—126.
• Українська державність 1917—1921 років «очима» священноначалія Російської Православної Церкви: еволюція неприйняття // Просемінарій. Історія Церкви, науки і культури. — Випуск 3. — Київ, 1999. - С. 190-203
• The «Ukrainian issue» in relation of the world Christianity centers // Monitoring foreign and security politicy of Ukraine. — 2001. — № 1;
• Православна Церква в Польщі на початку 1920-х років крізь призму процесу над Павлом Латишенком (архімандритом Смарагдом) // Наукові записки. Збірка праць молодих вчених та аспірантів. — Київ; Хмельницький, 2002. — Том 8. — Частина ІІ;
• Листи єпископа Парфенія (Левицького) до Ореста Левицького та Єлисея Трегубова як джерело до вивчення історії видання українського перекладу Євангелія // Український археографічний щорічник. — К., 2002. — Вип. 7. — С. 356-388.
• Митрополит Михаїл (Єрмаков) (1862—1929): деякі аспекти останнього періоду діяльності та обставини смерті // Наукові записки. — К., 2002. — Т. 9. — С. 442—479.
• 60-уеаг anniversaiy of Volyn events in 1943, and the process of purification of historical memory of Uicrainian and Poland nations // Ukrainian Monitor. — 2003. -№ 2;
• Видання українського перекладу Євангелія (1905—1912) (за матеріалами архіву Московської Синодальної Друкарні) // Проблеми історії України XIX — початку XX століття. — Випуск 6. — Київ, 2003;
• Ціна питання. До 80-ї річниці з дня підписання Патріаршого і Синодально-канонічного Томоса про визнання автокефалії Православної Церкви в Польщі // Людина і світ. — 2004. — № 7. — С. 18-23
• People and Digits. Current Ukrainian Labor Migration in Terms of Electoral Wars // Ukrainian Monitor. — 2004. — № 2;
• Академія в останні роки свого існування (1919—1923) // Національний Університет Києво-Могилянська академія: Наукові записки. — Том 35 «Київська Академія». — Київ, 2005.
• Всеукраїнський православний церковний Собор 1918 року: огляд джерел. — К., 2010. — 236 с. — ISBN 978-966-02-5641-5

Автор статей до Енциклопедії сучасної України.^[2]