Староанглійська вівчарка
Походження	Велика Британія,  Велика Британія
Характеристики
Зріст	Кобелі — 61см Самки — 54см
Вага	Самці: 45 кг Самки: 30кг
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

Староанглійська вівчарка (англ. Old English Sheepdog) — староанглійська вівчарка, що є одною з перших вівчарок^{[джерело?]}.

Це здоровий та міцний собака, з рясно вкритою довгою шерстю, через яку порода здається набагато більшою. Голова у них пропорційна, мочка носа велика, чорного кольору. Очі темні або блакитні. Вуха розташовані по краях голови. Забарвлення шерсті – будь-який відтінок сірого. Приязні, неагресивні. Собаки цієї породи легко навчаються, схоплюють і запам'ятовують усе швидко. Вони завжди спостерігають, прислуховуються до людей. Поважають і слухаються господаря за належного виховання. Дружні з іншими тваринами.

Цей вид собак було виведено з метою створити слухняну, легкокеровану вівчарку, яка буде охороняти стадо і повертати овець, які відбилися від нього. У давні часи господарі пастуших собак повинні були платити податок і ознакою про сплату був обрубаний хвіст. Саме звідси й пішла його друга назва «Bobtail» (бобтейл). Вперше про цю породу стало відомо на виставці у 1865 році. А у 1888 році на їх честь було засновано клуб, у якому прийняли стандарти собак. Родичем цієї вівчарки вважають бородатого коллі.

Найчастіше собаки хворіють на дисплазію, порушення роботи серцевого м'яза, крипторхізм. Також вони мають схильність до глухоти та шкірних захворювань, розладу зору. Потрібно регулярно перевіряти собаку.

• Староанглійська вівчарка (бобтейл)
• Бобтейл // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.