Старий бульвар Україна  | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Старе місто |
| Район | Корольовський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,1 км |
| Поштові індекси | 10008 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | громадська,багатоповерхова житлова, малоповерхова житлова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
Старий бульвар — бульвар в Корольовському районі Житомира.
Характеристики
Розташування
Знаходиться в центральній частині міста, в Старому місті, на теренах історичної місцевості, відомої в ХІХ столітті як Дівоче Поле. Кінець бульвару розташований на схилах Петровської Гори.[1] Починається з Великої Бердичівської вулиці, прямує на південний захід, завершується в Шодуарівському парку. Має перехрестя з вулицями Віктора Косенка та Університетською, Фещенка-Чопівського, Синельниківською та Шодуарівським провулком.
Забудова
Старий бульвар з комплексом фонтанів і благоустроєм є пам'яткою архітектури місцевого значення.[2] Вагома частка житлової та громадської забудови вулиці представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття.
Пам'ятки архітектури місцевого значення[3]
- № 7 — будівля окружного суду, 1893-1894 рр. побудови;
- № 16/1 — особняк міського голови Житомира Івана Оскаровича Доманевського, 1904 року побудови[4];
- № 22 — особняк родини де Шодуар (щойно виявлена пам'ятка архітектури місцевого значення), побудови початку ХХ століття;
- № 34 — парк ім. Ю.О.Гагаріна, закладений в останній чверті ХІХ століття.
Пам'ятки монументального мистецтва[5]
- Пам'ятка монументального мистецтва національного значення на розі вулиці Великої Бердичівської та Старого бульвару, 1899 року створення (охоронний номер 060001-Н). До 2023 року у реєстрах вказана як пам'ятник О.С. Пушкіну — російському поету. У 2023 році демонтовано
- Пам’ятник викладачам та студентам сільськогосподарського інституту, які загинули в роки ВВВ — між будинками № 7 та № 9. Встановлений в 1967 році.
- Пам’ятний знак працівникам органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків — біля будинку УМВСУ по Житомирській області. Встановлений в 1996 році.
- Пам’ятний знак Г.О. Готовчицю — першому міністру України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС — на фасаді будинку № 12. Встановлений в 1996 році.
Історія
Закладений у 1870-х роках згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття у переважно вільній від забудови місцевості Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток). Забудова бульвару розпочалася наприкінці ХІХ століття. Первинна (історична) забудова значною мірою формувалася за рахунок будівництва елітних особняків та громадських будинків, серед яких, зокрема:
- прибутковий будинок Шапіро — побудови другої половини ХІХ століття в стилі еклектизму, на розі з Великою Бердичівською вулицею[6];
- будівля окружного суду — 1897 року будівництва в стилі модернізованого бароко[7] (нині головний корпус Поліського національного університету);
- особняк Житомирського міського голови Старосвєтського — побудови кінця ХІХ століття, на розі з Пушкінською вулицею (знесений в 1994 році; фрагмент головного фасаду особняка збережено та вбудовано у головний фасад нової будівлі, зведеної у 1995 році)[7];
- особняк Житомирського міського голови Доманевського — 1904 року побудови в стилі модерн[8];
- особняк родини де Шодуар — побудови початку ХХ століття[3][8].
Поряд з вищенаведеними будівлями, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття здійснювалося будівництво більш простих одноповерхових жтлових будинків садибного типу.
У розмовній практиці з кінця ХІХ століття містяни розділяли нинішній Старий бульвар на чотири частини в межах чотирьох кварталів, сформованих обабіч бульвару. Відлік розпочинався від Великої Бердичівської вулиці. Перший бульвар — в межах вулиць Великої Бердичівської й Пушкінської, Другий бульвар — між вулицями Пушкінською й Ніколаєвською (нині Фещенка-Чопівського), третій — в межах вулиць Ніколаєвської та Синельниківської, четвертий — від Синельниківської вулиці до берега Тетерева.
У 1899 році на вході до Першого бульвару урочисто відкрито перший в місті пам'ятник О.С. Пушкіну на добровільні внески житомирян.[9]
У 1922 році на Другому бульварі, навпроти будівлі колишнього Окружного суду постав пам'ятник Леніну.[10]
У 1931 році на початку Другого бульвару[11] відкрито пам'ятник Миколі Щорсу. Демонтований під час Другої світової війни.
До 1950-х років бульвар був довшим. На початку ХХ століття завершувався на березі річки Тетерів, до якої на схилі Петровської Гори спускався терасами, допоки не були побудовані сходи до річки. У 1939 році на Четвертому бульварі, перед входом до парку культури та відпочинку влаштовано колонаду, а також фонтан.[12] Наприкінці 1930-х років реконструйовані (за іншими даними побудовані[13]) сходи, що сполучили центральну алею парку з набережною річки Тетерів. Внаслідок реконструкції кінця 1940 — початку 1950-х років, Четвертий бульвар ліквідовано з приєднанням його початку, між провулком ІІІ Інтернаціоналу (нині Шодуарівським) та колонадою, до Третього бульвару, іншу ж його частину включено до складу міського парку культури та відпочинку у якості головної алеї, у відповідності до проєкту 1938 року.[14]
У 1950 — 1960-х роках забудова, представлена житловими будинками садибного типу, між ннішніми вулицями Великою Бердичівською та Фещенка-Чопівського, поступово замінювалася на чотири-, п'ятиповерхові житлові «сталінки» й «хрущовки».
У 1980 році була здійснена докорінна реконструкція бульвару з заміною покриттів, демонтажем залізобетонних огорож алей, встановленням стилізованих світильників у стилі «ретро». Наприкінці бульвару, вздовж схилу Петровської Гори, побудовано фонтан «Каскад».
В останні роки існування СРСР на місці знесених садиб між нинішніми вулицею Фещенка-Чопівського та Шодуарівським провулком розпочато побудову гастрольного театру на 1500 місць. Невдовзі будівництво було заморожене.[15] У 2014 році недобудову знесено, на території запланованого будівництва постала житлова багатоповерхівка.[16]
Історія зміни назв
- До 1919 року — Бульварна вулиця;
- до 1953 року — вулиця Третього Інтернаціоналу;
- 1953 — 1955 — вулиця Сталіна;
- 1955 — 1961 — проспект Сталіна;
- 1961 — 1967 — Жовтнева вулиця;
- 1967 — 1988 — вулиця імені 50-річчя Жовтня;
- 1988 — 1993 — Жовтневий бульвар;
- з 1993 року — Старий бульвар.
Примітки
- ↑ Житомирская лестница не уступает по высоте знаменитой Потемкинской.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 15 жовтня 2023.
- ↑ а б Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ Дубман, Борис. В поисках дома Доманевского. proza.ru. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ инфо, Живой Журнал. Доходный дом Шапиро / dubman / Блоги. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ а б инфо, Живой Журнал. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. zhzh.info. Процитовано 17 жовтня 2023.
- ↑ а б инфо, Живой Журнал. В поисках дома Доманевского. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ Мокрицький, Георгій Павлович (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Житомир: Волинь. с. 212. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ инфо, Живой Журнал. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару. zhzh.info. Процитовано 30 жовтня 2023.
7 ноября 1922 года в ознаменование 5-й годовщины Октябрьского переворота на аллее бульвара напротив здания бывшего Окружного суда, ставшего тогда уже Дворцом Труда (еще при жизни В.И. Ленина) был открыт памятник Ленину.
- ↑ Дубман, Борис. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару.
В начале аллеи Второго бульвара в ноябре 1931 года воздвигли памятник Николаю Щорсу. Скульптура Щорса на высоком пьедестале во весь рост в шинели, буденовке и с биноклем в руке была выполнена из бетона.
- ↑ Дубман, Борис. Колоннада у входа в парк.
Уже 20 июня 1939 года та же газета пишет: «…перед парком культури і відпочинку красується художньо виконаний вхід з колонами і фонтаном».
- ↑ Дубман, Борис. Житомирская лестница не уступает по высоте знаменитой Потемкинской.
Построили лестницу, вероятнее всего, в 1930-х годах, поскольку уже в феврале 1917-го года начались революции, потом Гражданская война, и было уже не до строительства. Судя по сохранившимся старым фотографиям, это конец 1930-х годов.
- ↑ Дубман, Борис. История Житомир. Прогулка по Старому бульвару.
При реконструкции бульвара и парка в конце 1940-х и в начале 1950-х годов Четвертый бульвар ликвидировали, присоединив его начало (где теперь фонтан «Каскад») к Третьему бульвару, а остальная часть стала главной аллеей парка. В состав парка тогда также вошел и бывший сад Хорошанского с «Зеленым театром».
- ↑ Никулин, Владимир (2010). Музей космонавтики имени С.П. Королева в г. Житомире: История создания; Утерянные возможности. Житомир: Волинь. с. 200.
- ↑ инфо, Живой Журнал. Недостроенный «Гастрольный театр» в житомирском парке, полностью снесли под застройку многоэтажки. zhzh.info. Процитовано 31 жовтня 2023.
Джерела
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1).— Бібліогр.: с. 249-254, 342, 346, 390, 418. — ISBN 966-690-84-X.
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 178. — ISBN 966-8123-41-7.
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
