Станіслав Шейбал
Stanisław Sheybal
Народився	9 лютого 1891(1891-02-09) Самбір, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	15 березня 1976(1976-03-15) (85 років) Варшава, Польська Народна Республіка
Країна	Республіка Польща
Національність	поляк
Діяльність	фотограф
Alma mater	Краківська академія мистецтв, Ягеллонський університет, Празька академія образотворчих мистецтв
Знання мов	польська
Членство	Polish Photoclubd і Związek Polskich Artystów Fotografikówd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Станіслав Шейбал (пол. Stanisław Sheybal; 9 лютого 1891, Самбір — 15 березня 1976, Варшава) — польський фотохудожник^[1]. Член Польського фотоклубу^[2][3]. Аніматор і творець мистецьких та фотографічних заходів у Кременці^[1]. Дійсний член Спілки польських художніх фотографів^[4].

Народився 9 лютого 1891 року в Самборі^[5] в родині Францішека Ксаверія (бл. 1859—1928), службовця галицької адміністрації, та Вільгельміни, уродженої Скібінської, піаністки. У 1911 році склав іспити на атестат зрілості в реальній школі Тарнова та розпочав навчання в Академії мистецтв у Кракові. Водночас вивчав математику та педагогічні предмети в Ягеллонському університеті. У 1914—1915 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Празі та працював у фотоательє Ноймана (також керував філією цього ательє). Під час навчання був призваний до австро-угорської армії. У 1916 році служив у Сербії, а через рік його направили до офіцерської школи. Після закінчення курсу військової картографії та аерофотозйомки у Військово-географічному інституті у Відні, служив у картографічному відділі у Львові; фронтовому картографічному відділі при штабі армії в Косові, на Буковині та в Італії. Брав участь у польсько-українській війні, а потім у польсько-радянській війні.

Одружившись 4 лютого 1919 року в Сяніку з Броніславою (уродженою Котулою) (1891—1979), банківським службовцем, а згодом учителькою^[5][6], вони спочатку переїхали до Кракова, а потім оселилися в Згежі, де він працював учителем малювання в місцевій середній школі. У 1927 році вони переїхали до Кременця, був учителем малювання^[7].

1928 року заснував шкільну фотостудію при Кременецькому ліцеї, 1930-го — Фотографічне товариство в Кременці^[8]. Членами товариства були А. Берґер, З. Целярський, Л. Ґроновський та Є. Смерецький^[7]. 1931 року прийнятий до Польського фотоклубу^[3]. 1932 року став співзасновником і редактором щомісячного журналу «Життя кременецьке» (пол. Życie Krzemienieckie), що видавався Кременецьким ліцеєм, Кременецьким повітовим відділом та Союзом громадських організацій Кременецького повіту^[9]. У 1936 році Королівське фотографічне товариство в Лондоні внесло Шейбала до десятки найкращих фотографів, які використовують техніку гуми^[pl]. У 1936—1939 роках очолював екзаменаційну комісію з фотографічної професії при Волинській ремісничій палаті^[7].

Фотографія Станіслава Шейбала 1938 року «Легенда про гору Бону» — одна з найвідоміших робіт автора, яку багато разів публікували, зокрема в США та Японії^[10].

Після окупації Кременця Червоною армією в 1939 році працював (два роки) учителем у Повній польській десятирічній школі, а під час німецької окупації разом з Генриком Германовичем керував фотографічним агентством «Мистецтво». У 1942 році нелегально переїхав до Варшави, де працював у фотоательє Беньковського та Шпорека «BiS». Водночас склав іспит на звання майстра фотографічної професії в Ремісничій палаті у Варшаві. Від 1945 року у відділі культури Воєводського управління у Кракові. З 1946 року працював у Міністерстві культури і мистецтв, де був спочатку інспектором, а потім керівником відділу мистецької освіти. У 1947 році став членом новоствореної Спілки польських художніх фотографів^[2][3][4]. У 1949 році працював професором у Державній вищій школі образотворчого мистецтва у Варшаві, а потім у Лодзі^[7]. Використовував різні фотографічні техніки^[7].

Від шлюбу з Броніславою, уродженою Котулою, він мав двох синів: Казимира — кінорежисера, сценариста і документаліста і Владислава — актора і режисера^[11].

Помер 15 березня 1976 року у Варшаві^[7] і був похований 20 березня 1976 року на парафіяльному цвинтарі в Марисині Ваверському (сектор 9А-1-40)^[12].

У 1984 році видавництво «Literackie Kraków» підготувало до друку його мемуари «Спогади 1891—1970» (пол. Wspomnienia 1891–1970), друк яких було завершено в 1986 році^[6].

• 1929 — Перша національна виставка художньої фотографії, Кременець
• 1930 — 19-та персональна виставка художньої фотографії Станіслава Шейбала, Варшава
• 1936 — «Гуми» Станіслава Шейбала, Кременець

• Золотий Хрест Заслуги (тричі: 10 листопада 1933 року^[13], 22 липня 1952 року^[14] та 19 липня 1955 року^[15])
• Срібний Академічний лавр (4 листопада 1937)^[16]
• Медаль 10-річчя Народної Польщі (19 січня 1955)^[17]
• Медаль Комісії народної освіти Польщі (1967)

• Stanisław Sheybal, «Wspomnienia 1891–1970». Видавництво Literackie, Краків–Вроцлав 1984. ISBN 83-08-01209-4
• «Krzemieniec jakiego już nie ma: w starej fotografii / Henryka Hermanowicza i Stanisława Sheybala». Варшава: ArtGraph 1993. ISBN 83901153-1-X

• Панфілова, О. Станіслав Схейбаль — ключова фігура кременецького фотографічного руху // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. — Одеса : ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. – 2013. — № 7-8. — С. 109—116.
• Stanisław Sheybal (1891–1976), Krzemieniecki nauczyciel, działacz kulturalny, malarz i fotograf. ceeol.com. Архів оригіналу за 22 червня 2018.
• Biografia w iPSB. sheybal.pl. Архів оригіналу за 9 квітня 2016.
• Krzemieniec i Liceum Krzemienieckie w latach 1920–1939 (PDF). bazhum.muzhp.pl. Архів оригіналу (PDF) за 22 червня 2018.
• Віктор Літевчук (2 березня 2018). Кременець — центр фотомистецтва на Волині. Волинський монітор.