Станан
Назва за IUPAC	станан
Інші назви	станум тетрагідрид, гідрид олова (IV)
Ідентифікатори
Номер CAS	2406-52-2
ChEBI	30419
SMILES	[SnH4][1]
InChI	InChI=1S/Sn.4H
Номер Гмеліна	783
Властивості
Молекулярна формула	SnH4
Молекулярна маса	122,742 г/моль
Зовнішній вигляд	безбавний газ
Густина	5,017 г/л[2]
Тпл	-146 °C[2]
Ткип	-51,8 °C[2]
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини	трифенілстанан, дистанан
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Стана́н, гідри́д олова — неорганічна бінарна сполука складу SnH₄. За звичайних умов являє собою малостійкий безбарвний газ. Сполука є надзвичайно сильною отрутою.

Станан — безбарвний газ. Відносно малостійкий, на світлі може існувати протягом кількох днів, потім розкладається на прості речовини.

Вперше станан був отриманий Фрідріхом Панетом у 1919 році при дії хлоридної кислоти на інтерметалічні сполуки олова:

${\displaystyle \mathrm {Mg_{2}Sn+4HCl\rightarrow SnH_{4}+2MgCl_{2}} }$

Пізніше Панет запропонував більш досконалий метод з кращим виходом речовини — відновлення солей олова під дією електролізу:

${\displaystyle \mathrm {Sn(SO_{4})_{2}+4Mg+2H_{2}SO_{4}{\xrightarrow {electrolysis}}SnH_{4}+4MgSO_{4}} }$

В наш час відновлення проводять за допомогою гідридів:

${\displaystyle \mathrm {SnCl_{4}+LiAlH_{4}\rightarrow SnH_{4}+LiCl+AlCl_{3}} }$

Станан є малостійкою сполукою. Він повільно розкладається з утворенням олова, а при температурах вище 150 °C — миттєво:

${\displaystyle \mathrm {SnH_{4}\rightarrow Sn+2H_{2}} }$

При контакті з великою кількістю кисню може самозайматися:

${\displaystyle \mathrm {SnH_{4}+2O_{2}\rightarrow SnO_{2}+2H_{2}O} }$

Станан використовується як прекурсор для отримання станумоорганічних речовин, наприклад, трифенілстанану. Але дані сполуки поки не знайшли широкого використання.

• CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
• Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
• Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)

Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.