Співаков Володимир Теодорович
Основна інформація
Дата народження	12 вересня 1944(1944-09-12)[1][2] (80 років)
Місце народження	Уфа, РРФСР, Башкирська АРСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Професії	диригент, скрипаль, музичний педагог
Освіта	Центральна музична школа, Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької консерваторії імені Н. А. Римського-Корсаковаd і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти	скрипка
Жанри	класична музика
Лейбли	Мелодія і RCA Red Seald
Нагороди	Орден Святого благовірного князя Данила Московськогоd Народний артист Дагестануd (2013) орден «За заслуги перед Республікою Башкортостан» Овація honorary citizen of Ufad Золотий Остапd Артист ЮНЕСКО в ім'я миру
У шлюбі з	Sati Spivakovad
vladimirspivakov.ru
Файли у Вікісховищі

Володи́мир Теодо́рович Співако́в (нар. 12 вересня 1944, Уфа, Башкирія, РРФСР) — російський скрипаль та диригент, засновник і керівник оркестру «Віртуози Москви». Народний артист СРСР (1989), посол Доброї волі ЮНЕСКО (1998), «Артист Миру».

Народився в єврейській родині^[3][4], де його батьки перебували в евакуації. По закінченні війни жив у Ленінграді. Вчився у спеціальній музичній школі при Ленінградській консерваторії, у 1962—1967 роках — в Московській консерваторії в класі Юрія Янкелевича. В 1960-ті роки став лауреатом міжнародних конкурсів: імені Лонг і Тібо (1965), імені Паганіні (1967), конкурсу в Монреалі (1969, перша премія) і Конкурсу імені Чайковського (1970, друга премія).

В 1979 заснував камерний оркестр «Віртуози Москви», яким керує донині. Дебютував як симфонічний диригент в 1979 з Чиказького симфонічного оркестру. В 1984 у отримав знаменний подарунок від Леонарда Бернстайна — його диригентську паличку.

В 1999—2003 очолював Російський національний оркестр. В наш час^[коли?] керує Національним філармонічним оркестром Росії.

Засновник (1989) і художній керівник Музичного фестивалю в Кольмарі, за музичну діяльність у Франції удостоєний Ордена Почесного легіону (2000). Засновник (2004) і художній керівник Московського міжнародного Дому музики.

В 1994 у заснував Міжнародний благодійний фонд Володимира Співакова, стипендіатами якого стали багато обдарованих юних музикантів.

Співакову присвячено кілька музичних творів, в тому числі «П'ять фрагментів до картин Ієроніма Босха» А. Г. Шнітке,^[5] симфонія «Тихое веяние» В. П. Артемова.^[6]

• Народний артист України (28 жовтня 1999) — за значний особистий внесок у розвиток музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність^[7];

• орден «За заслуги» III ступеня (19 квітня 1997) — за вагомий особистий внесок у популяризацію світової музичної спадщини в Україні, активну благодійницьку діяльність^[8];
• орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (12 вересня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження^[9];

22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента^[10].

До президентських виборів 2012 року в Росії Володимир Співаков виступив з відеороликом на підтримку кандидата Володимира Путіна, закликаючи «не розгойдувати човен».^[11]

11 березня 2014 року підтримав Російську агресію в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».^[12][13]

Водночас, після початку широкомасштабного вторгнення підтримав відкритий лист Марії Рев'якіної, що засудив новий етап агресії^[14].

11 травня 2014 року в Кембріджі (США), після концерту «Віртуозів Москви» під керівництвом Співакова, випускник Гарвардського університету, доктор наук Роман Торговицький піднявся на сцену і красномовно «віддячив» Співакова за те, що той підписав цей лист^[15]. 18 травня 2014 року перед Лінкольн-центром в Нью-Йорку, де повинен був відбутися концерт «Віртуозів Москви» Володимира Співакова, зібралося близько ста протестуючих, таких, що зажадали від нього як від одного з підписантів даного листа, «забиратися геть»^[16].

• 5410 Співаков — астероїд, названий на честь диригента^[17].

• Персональний сайт [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.].