Спарапет (вірм. Սպարապետ) — древньовірменське військове звання (потім почесний титул), що позначає посаду верховного головнокомандувача військом. Виникло в II столітті до н. е.. Посада ця була спадковою в роді Маміконянів не лише при Аршакідах, а й у марзпанський період. Як головнокомандувачі усіма військовими силами країни Маміконяни користувалися особливим авторитетом і мали велику політичну вагу. З другої половини VIII століття посада спарапета стала спадковою в роді Багратуні.^[1][2]

За царя Хосрова III спарапетом був Ваче Маміконян, при Тирані — син Ваче, Артавазд; при Аршаці прославився в тій же посаді знаменитий Васак, а при Папі — Мушех. Наступник Папи, Вараздат, ставленик римського імператора, бажаючи позбавити могутності князів Маміконянов, вбив Мушега та передав спарапетство Бату з роду Сахаруні, але нащадок Маміконянов, Манвел, зумів відстояти родинне право, знову захопив спарапетство, яке перейшло потім до його сина Арташира. У період марзпанства те ж саме звання продовжували носити Маміконяни в особі відомих князів Хамазасп, Вагана та Варда.^[3]

Гарегін Нжде, який організував самооборону Сюніку та Зангезуру, 25 грудня 1920 проголосив «Автономну Сюнікську республіку» та очолив її уряд. У квітні 1921 це державне утворення проголосило незалежність та стало іменуватися Республіка Гірська Вірменія, а Нжде призначений її спарапетом^[5].

У 1978 кіностудії «Вірменфільм» та «Мосфільм» випустила в прокат фільм «Зірка надії», створений за мотивами історичного роману «Мхітар Спарапет» Сіро Ханзадян, про героїчну боротьбу Мхитара Спарапета та Давіда Бека.

• Вірменські царські династії
• Хронологія історії Вірменії
• Зоранамак