«Спадщина» — українознавчий клуб, який розпочав свою діяльність у 1987 році, одне з перших неформальних об'єднань національно свідомих інтелектуалів України при Київському Будинку вчених Академії наук УРСР^[1][2][3].

Метою молодіжного дискусійного клубу були проголошені: просвітницька діяльність, підвищення рівня історичних, соціально-політичних знань, участь в охороні пам'яток історії та культури, захист навколишнього середовища^[4].

Засновниками клубу стали Леонід Добрянський, Микола Жарких, Луція Забава, Віктор Кулинич, Андрій Мороз, Олексій Панасюк, Леонід Дмитренко (Олекса Негребецький), Іван Заєць та інші^[5]. Протягом першого року існування «Спадщини» заяви про вступ до клубу подали 182 особи^[4][6].

Серед питань, піднятих засновниками «Спадщини», були: надання українській мові статусу державної та відновлення історичної символіки, а також відродження Києво-Могилянської академії, створення заповідників «Личаківський цвинтар» та «Шевченків гай», заснування музею Івана Гончара. Збори клубу 1988 року закликали до консолідації українських патріотичних сил, що стало одним з чинників створення у 1989 році Народного руху України за перебудову.

Члени клубу виступали за закриття Чорнобильської атомної електростанції, зупинення будівництва АЕС на території України; 13 листопада 1988 року організували і провели в Києві екологічний мітинг за участі представників Литви, Естонії, Вірменії^[7].

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

• Леонід Добрянський. Спогади про українознавчий клуб "Спадщина" в Києві 1987-1991 років. — Видавництво Веселка, Київ, 2024. — 122 с.

• Олександр Мосіюк: «Ми тоді врятували Київ від кровопролиття. Коли проливається кров, влада стає жорсткішою, більш репресивною» | Український тиждень, 2 грудня 2023

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.