Микола Сологубов
Особові дані
Повне ім'я	Микола Михайлович Сологубов
Народження	8 серпня 1924(1924-08-08) Москва, СРСР
Смерть	1988(1988) Москва
Зріст	178 см
Вага	84 кг
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (голи)
1949 1949–1964 1964–1965	ОБО (Хабаровськ) ЦСКА (Москва) СКА МВО (Калінін)	350 (128)
Національна збірна
Роки	Збірна	Ігри (голи)
1955–1963	СРСР	91 (26)
Нагороди і звання
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Микола Михайлович Сологубов (рос. Николай Михайлович Сологубов; нар. 8 серпня 1924, Москва, СРСР — пом. серпень 1988, Москва) — радянський хокеїст, захисник.

Олімпійський чемпіон. Найкращий захисник радянського хокею 50-х років двадцятого століття. Прапороносець збірної СРСР на Зимових Олімпійських іграх 1960. З 2004 року член зали слави ІІХФ.

Служив на флоті, потім у розвідці. Був тричі поренений. Особливо тяжким було останнє, поряд вибухнула міна і перебила великі і малі гомілкові кістки. Переніс чотири складні операції.^[1]

Виступав за ОБО Хабаровськ (1949), ЦСКА (1949—1964) та СКА МВО (1964—1965). У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах СРСР. Другий призер 1952—1954, 1957; третій — 1962. Пара захисників Микола Сологубов — Іван Трегубов вважається найсильнішою у світовому хокеї другої половини 50-х років. Першим з гравців свого амплуа не тільки виконував свої функціональні обов'язки, але й вміло організовував контратаки та безпосередньо вражав ворота суперників. Всього у чемпіонаті СРСР забив 128 голів в 350 матчах. Тривалий час це досягнення будо рекордом результативності захисників у лізі. Лише у 80-х роках його перевершив В'ячеслав Фетісов.^[2] Володар кубка СРСР 1954—1956, 1961. За результатами сезону сім разів поспіль обирався до символічної збірної.

1 травня 1954 року захищав кольори футбольної команди «армійців». У матчі регулярного чемпіонату СРСР, який проходив у Мінську, москвичі поступилися господарям поля з мінімальним рахунком^[3].

У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1956, 1960). У Кортіна-д'Ампеццо здобув золоту нагороду, а через чотири роки у Скво-Веллі — бронзову.

Чемпіон світу 1956, 1963; другий призер 1955, 1957—1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — шість золотих (1955, 1956, 1958—1960, 1963) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Тричі був визнаний найкращим захисником турніру (1956, 1957, 1960). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 46 матчів (15 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 91 матч (26 голів).

В 1966—1967 очолював пензенський «Дизеліст», а в 1967—1968 новокузнецький «Металург».

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957) та медаллю «За трудову доблесть» (1960). Заслужений майстер спорту СРСР (1956).

• Статистика виступів на Олімпійських іграх (англ.)
• Біографія на сайті Championat.com (рос.)
• Профіль на сайті Yandex.ru^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)
• Статистика на сайті Eurohockey.com (англ.)
• Профіль футболіста (рос.) . «FootballFacts». Процитовано 24 січня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)