Федір Григорович Солнцев
Фёдор Григорьевич Солнцев
Народження	27 квітня 1801(1801-04-27) Мологський повіт, Ярославська губернія (тепер Нєкоузський район, Ярославська область)
Смерть	15 березня 1892(1892-03-15) (90 років)
	Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Волковський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	археолог, художник, історик, архітектор
Діти	Vsevolod Solntsevd
Нагороди
Солнцев Федір Григорович у Вікісховищі

Фе́дір Григо́рович Со́лнцев (27 квітня 1801(18010427), нині Ярославська область — 1892) — російський художник, архітектор та історик.

Народився в селі Верхньо-Нікульське недалеко від Рибінська (нині Веретейське сільське поселення Нєкоузського району Ярославської області), в родині кріпаків, у маєтку графа Мусіна-Пушкіна. Батько — Григорій Кіндратович Солнцев, мати — Єлизавета Фроловна. Загалом у них було 4 сини й одна донька. Молодший брат Федора — Єгор (1818—1865) — теж став художником. Граф виявив обдарованість Федора і звільнив сім'ю Солнцева від кріпосної залежності, що дозволило Григорію Кіндратовичу віддати сина в Академію мистецтв в 1815 році. ^[1]

При закінченні академічного курсу, в 1824 році, за картину «Селянське сімейство», отримав малу золоту медаль, а в 1827 році, за картину «Воздайте Кесареве Кесарю, а Боже Богові» — велику золоту медаль.

У 1830 році за височайшим повелінням і дорученням Олексія Оленіна направляється в Москву та інші місця "для змалювання стародавніх наших звичаїв, одягу, зброї, церковного і царського начиння, скарбу, кінської збруї та інших предметів ". За весь час він намалював понад 3000 високоточних малюнків-ескізів, що відрізняються значною деталізацією. На них були зображені історичні предмети побуту, ікони, споруди, одяг, зброя, обладунки тощо. Близько 700 з цих ескізів склали основну частину видання «Древності Російської держави», задуманого О. Оленіним і здійсненого після його смерті імператором Миколою I накладом 600 примірників. ^[2]

У 1836 році за картину «Зустріч великого князя Святослава з Іоанном Цимисхием» Федора Солнцева було зроблено академіком. Крім цього, Солнцев брав участь у розписі та реставрації багатьох храмів. У 1876, на честь 50-річчя його діяльності, зведений в звання професора.

Помер 1892 року, похований на Волковському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

• 
  Межигірський монастир, 1843.
• 
  Ерихонка Олексія Михайловича
• 
  Ерихонка Михайла Федоровича
• 
  Рогатина Бориса Олександровича
• 
  Шапка Мономаха
• 
  Казанська шапка
• 
  Митра Нікона
• 
  Княгиня Ольга
• 
  Святослав Ігорович (за описом Льва Диякона)

1. ↑ Брати Солнцеви. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 25 лютого 2012. [Архівовано 2009-04-17 у Wayback Machine.]
2. ↑ Древності Російської держави у творчості Федора Солнцева^{[недоступне посилання з травня 2019]}

• Евтушенко М. М. Фёдор Григорьевич Солнцев: Новые данные к творческой биографии художника // Русское искусство в Эрмитаже. — СПб., 2003 . — С. 240—249.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Fedor Solntsev

• Солнцев Ф.Г. Моя жизнь и художественно-археологические труды, рассказ академика Ф.Г. Солнцева // Русская старина, 1876. – Т. 15. - № 1. – С. 109-128; № 2. – С. 311-323.