| ?Серпокрилець бурий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Серпокрильцеві (Apodidae) |
| Рід: | Серпокрилець (Apus) |
| Вид: | Серпокрилець бурий |
| Біноміальна назва | |
| Apus niansae (Reichenow, 1887) | |
| Посилання | |
| Apus niansae | |
| 1048570 | |
| 555007 | |
| 22686811 | |
| 1160841 | |
Серпокрилець бурий[2] (Apus niansae) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).
Поширення
Вид поширений у Східній Африці. Його ареал складається з трьох ізольованих ділянок: від узбережжя центральної Еритреї на південь через Ефіопію до Аддис-Абеби; у прибережних горах північного Сомалі та прилеглих районах північно-східної Ефіопії; у гірських районах східної Уганди, у західній Кенії та на крайній півночі Танзанії. Середовищем проживання бурого серпокрильця є переважно відносно суха гірська місцевість, з ущелинами, крутими скелями, а також високогір'я. Зустрічається зрідка і в низинах.
Опис
Птах завдовжки 15 см, має довжину крил від 143 до 162 мм. Крила у формі півмісяця довгі порівняно з тонким тілом. Хвіст відносно коротший, ніж в інших видів серпокрильців, а виїмка менша. Обидві статі виглядають однаково. Тіло дуже однорідного коричневого кольору, за винятком нечіткої сіро-білої плями на горлі, розмір якої різний у різних особин.
Спосіб життя
Сезон розмноження триває з квітня по травень в Еритреї, з квітня по вересень в Ефіопії та з вересня в Кенії. Гніздяться колоніями на будівлях, в ущелинах ярів і крутих схилів. Гніздо являє собою неглибоку миску діаметром близько 12 сантиметрів і зроблено з трави та пір'я, які склеюються слиною. Спаровуються під час польоту. Кладка складається з одного-трьох яєць.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Apus niansae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 травня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |








