Серет рум. Siret
герб
Статуя кн. Маргарета Мушата
Основні дані
47°57′ пн. ш. 26°04′ сх. д. / 47.950° пн. ш. 26.067° сх. д. / 47.950; 26.067
Країна	Румунія
Регіон	Сучава
Адмінцентр	Siretd
Столиця для	Молдовське князівство і Серетський повіт
Засновано	1334
Площа	43,40 км²
Населення	9 329 тис. осіб (2002)
Висота НРМ	325 ± 1 м
Водойма	Серет
Міста-побратими	Алтеа, Бад-Кецтінґ, Белладжо, Бандоран, Ґранвіль, Гольстебро, Уффалізd, Мерссен, Нідеранвен, Превеза, Сезімбра, Шерборн, Карккіла, Юденбург, Хойна, Кесеґ, Сиґулда, Сушицеd, Тюрі, Зволен, Пренай, Марсаскала, Дембиця, Агросd, Шкоф'я-Лока, Трявна, Кам'янець-Подільський[1]
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
Номери автомобілів	SV
GeoNames	8334975
OSM	r10495791  ·R
Поштові індекси	725500
Міська влада
mayor of Siretd	Adrian Popoiu
Вебсайт	primariasiret.ro
Мапа
Серет у Вікісховищі

Сере́т (Сірет, рум. Siret) — місто в південній Буковині (Румунія), над річкою Серетом у Сучавському повіті Румунії. Це одне з найстаріших міст Румунії, давня столиця Молдавського князівства наприкінці 14 століття.

Розташоване на українсько-румунському етнічному кордоні на північно-східній межі Сучавського повіту, за 2 кілометри від кордону з Україною. Через місто проходить європейська траса E85.

Залізнична станція Вічані розташована на захід від Сірету і функціонує як пункт прикордонного контролю для перетину залізницею між Румунією та прикордонною транзитною станцією на залізничній станції Вадул-Сірет в Україні. Залізниця має стандартну колію з румунського боку і продовжується широкою колією в Україну. Сірет є одним із небагатьох міст у Румунії, де є обладнання для зміни колії, що дозволяє транспортувати без пересадок.

Місткий і виразний опис ландшафту міста Серет кінця ХІХ століття належить Віктору Прелічу – тодішньому професору місцевої реальної школи:

«Місто Серет… майже по колу оточують ланцюги пагорбів, лише на північ від них відкривається гарний вид на рівнину Дубову, яку перетинає однойменна річка; до 1829 року рівнина була непрохідним болотом.

На південному сході здіймається гора «Руїна», яка отримала свою назву від старого муру, що існував ще в 1756 році і походив від замку (Замка). На півдні – замкова гора Саска, названа так на честь ймовірного засновника замку. Західніше від цього пагорба, відділеного Сучавською дорогою, пролягає узгір’я Гораїца [Гораїка], що веде до долини [річки] Сучави. На заході широкий хребет, який називається «Татарчина», тягнеться до потоку, що відділяє Серет від [річечки] Пержелювки.

Через центр міста протікає потік Какайна, що бере початок на полях [села] Святий Онуфрій; на правому березі потоку міститься село Руснаки або «Старе село»; Какайна, після злиття з потоком Негостина, впадає в річку Серет»^[2].

У Сереті досі збереглась одна з найстаріших осель Буковини зі слідами заселення з неоліту і трипільської доби.

Серет вперше згадується як значний населений пункт у 1334 році. Це зафіксовано у реєстрі провінцій та вікаріатів католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), згідно з яким до складу вікаріату Русі (vicaria Russiae) входила месіонерська місія у Сереті (лат. Cereth). В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство^[3].

Інша згадка про місто Серет (civitate Seret) датується червнем 1340 року, коли у ньому загинули францисканські ченці Блажей (Власій) і Марек. Вони начебто «впали під народними сокирами». Цілком ймовірно, що ці події були пов’язані з отруєнням у квітні 1340 року галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича і народним «повстанням» проти іноземців, а також представників католицьких церковних і чернечих організацій, що мали особливий вплив у державі^[3].

У 1365-88 рр.  Серет був столицею Молдови.

Серет відзначається як руське місто у Волощині в Списку руських міст (1370—1390 рр).

1370—1435 рр. — центр католицького єпископства.

До середини XVI століття існувала єврейська громада.

В 1770 році Російська імперська армія зайняла місто і як наслідок, спалахнула епідемія холери.

За Австро-Угорщини (1774 — 1918) був містом з низкою українських установ (філії «Руської Бесіди» і «Української Школи»; українська бурса тощо).

Наприкінці Другої світової війни місто було зайнято 3 квітня 1944^[4] року силами Першого Українського фронту під час Проскурівсько-Чернівецької операції. Серетський повіт поділено поміж УРСР (Чернівецька область) і Румунією. Тепер у румунській частині знаходиться 14 українських сіл.

У 1950-их роках у гімназії і педагогічній школі в Сереті діяли паралельні класи з українською мовою навчання.

За переписом 1900 року в місті були 1082 будинки, проживали 7614 мешканців: 1882 українці, 669 румунів, 3093 євреї, 1566 німців і 256 поляків.^[5]

За переписом 1910 у Серетському повіті жило 26 809 (41,8 %) українців, румунів 19 199 (29,4 %).

У 1930 році в місті проживав 2 121 єврей, або 14 % від населення міста.

Згідно з даними перепису 2011 року у Сіреті проживало 7 721 житель, що менше, ніж за переписом 2002 року, коли в місті проживало 9 329 мешканців. У 2011 році від загальної кількості населення етнічні румуни – 95,85%, українці – 2,55%, поляки – 0,72%, німці (буковинські німці) – 0,42%, липованці – 0,28%.

За даними перепису 2021 року у місті проживало 6 708 осіб.

Пам'ятки архітектури:

• Церква святої Трійці з 1358
• Святого Івана з 1377

• Варивода Антін — командант Легіону Українських Січових Стрільців.
• Драган Орест Іванович — командир школи піхоти при Армійському вишколі УГА.
• Максимович Іван Павлович (1864—1931) — полковник УГА.
• Михайлюк Михайло Ількович (1940) — український поет, прозаїк, літературний критик.

Місто розташоване на кордоні з Україною, де діє найбільший автомобільний пункт пропуску з Україною Сірет—Порубне.

Має партнерські зв'язки з містами:

• Алтеа, Іспанія
• Превеза, Греція
• Шерборн, Велика Британія
• Юденбург, Австрія
• Хойна, Польща
• Сігулда, Латвія
• Тюрі, Естонія
• Зволен, Словаччина
• Пренай, Литва
• Марсаскала, Мальта
• Дембиця, Польща
• Кам'янець-Подільський, Україна

• 
  Статуя Маргарети Мушат
• 
  Середня школа
• 
  Лікарня
• 
  Старий вокзал
• 
  Будинок
• 
  Римо-католицька церква
• 
  Українська Греко-Католицька церква
• 
  Православна церква

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.
• Prelicz V. Geschichte der Stadt Sereth und ihre Altertümer // Zweiter Jahresbericht der k. k. Staats-Unterrealschule und Gewerblichen Fortbildungsschule in Sereth. – Sereth, 1886. – S. 3 – 32.

• Серет на сайті VOLOЦЮГИ
• Старі фото Серету
• Серет, Seret // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 445. (пол.)

Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.