Сергієнко Руслан Юрійович

Cергієнко Руслан Юрійович
Cергієнко Руслан Юрійович;
Сержант
Загальна інформація
Народження	27 лютого 1976; Батурин
Смерть	27 травня 2022 (46 років); Донецька область; (вибухово-осколкове поранення)
Псевдо	«Клик»
Військова служба
Роки служби	2015; 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	58 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди та відзнаки

Русла́н Юрійович Сергієнко (27 лютого 1976 — 27 травня 2022) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився в селищі Батурин Бахмацького Чернігівської області. Мав старшого брата Геннадія та молодшу сестру Юлію.

У 1982—1993 навчався в Батуринській середній загальноосвітній школі. Пройшов строкову службу в лавах Збройних Сил України.

Мешкав у Батурині, працював у галузі будівництва.

У березні 2015 року добровольцем вступив до Збройних сил України, боронив східні кордони нашої держави, отримав поранення та мав проходити тривалу реабілітацію.

24 лютого 2022 року знову став до лав Збройних Сил України в складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Підрозділ Руслана у лютому-березні 2022 боронив Київщину. Після ротації, на початку травня 2022 року підрозділ зайняв позиції у Донецькій області.

27 травня, близько 15-ї години, під час виконання розвідувального завдання поблизу села Покровське Бахмутського району Донецької області Руслан Сергієнко загинув.

9 червня 2022 року похований в Батурині.

Сиротою залишився син Матвій.

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)^[1]

Примітки

↑ Указ Президента України від 15 червня 2022 року № 415/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 15 червня 2022 року № 415/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]