Сеня Флешин

Сеня Флешин
Сеня Флешин
Народився	19 грудня 1894; Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер	19 червня 1981 (86 років); Мехіко, Мексика; ·хвороба
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Берлін; Париж; Куернавака
Діяльність	фотограф
Знання мов	російська і їдиш
	; ; ;

Сеня Флешин (19 грудня 1894 — 19 червня 1981) — анархістський революціонер та фотограф.

Раннє життя

Сеня Флешин народився в Києві 19 грудня 1894 року. У шістнадцять років разом зі своєю сім'єю емігрував до Сполучених Штатів і оселився у Нью-Йорку. Працював в анархістському журналі Мати Земля під редакцією Емми Гольдман.^[2]

В радянській Росії

У 1917 році Флешин повернувся до Росії для участі у Російській революції, де він мав стосунки з Луїзою Бергер, іншою працівницею Мати Земля, яка добровільно вирішила повернутися до Росії і супроводжувала його під час подорожі.^[3] Флешин згодом увійшов у конфлікт з більшовиками; врешті-решт Бергер покинула його і вирушила до Одеси, щоб приєднатися до «нальотчиків» для «експропріації банків».^[3] Коли Флешин написав статтю з критикою більшовицького уряду, його заарештували та ув'язнили.

Згодом після звільнення він зустрів Моллі Штаймер, анархістку, депортовану зі Сполучених Штатів. Обурені придушенням комуністами російського анархістського руху,^[4] Сеня і Моллі організували «Товаристо допомоги в'язням-анархістам». 1 листопада 1922 року їх самих заарештувала ДПУ за звинуваченням у «посібництві кримінальним елементам у Росії» (тобто в допомозі інших анархістам) та «підтримці зв'язків з анархістами закордоном» (вони вели листування з Беркманом і Гольдманом у Берліні).^[2]

Влада засудила їх до двох років заслання в табір примусових робіт у Сибіру. 17 листопада Флешин і Штаймер почали голодування в петроградській в'язниці й наступного дня їх звільнили. Однак їм було заборонено покидати місто, а також наказали відмічатися в органах кожні 48 годин. Згодом пара відновила свою діяльність в інтересах своїх ув'язнених товаришів. 9 липня 1923 року ОДПУ провела обшук в їхній квартирі і їх знову заарештували за звинуваченням у пропаганді анархістських ідей, порушуючи статті 60–63 КК РСФРР. Ізольовані від своїх співкамерників, Флешин і Штаймер знову почали голодування. Протести до Льва Троцького з боку іноземних анархо-синдикалістських делегатів, в т.ч. Емми Гольдман, котра написала особистого листа протесту з'їзду Червоного Інтернаціоналу профспілок (Профінтерн), врешті-решт призвели до їх звільнення. Проте цього разу їм повідомили про вислання з країни. 27 вересня 1923 року Флешин і Штаймер були офіційно депортовані й посаджені на корабель, що йшов до Німецької Держави^[2].

Подальше життя

Разом з Моллі Штаймер Флешин відкрив фотостудію у Берліні. Флешин був активним членом Об'єднаного комітету захисту революціонерів (1923–1926 р.р.) і Фонду допомого Міжнародної асоціації робочих анархістів (1926–1932 р.р.).^[2]

Після приходу до влади Адольфа Гітлера Флешин з Моллі Штаймер змушені були виїхати до Парижа. 18 травня 1940 року французький уряд заарештував Штаймер та інтернував її до табору «Гюрс».^[5]

Після семи тижнів тюремного ув'язнення Штаймер за допомогою друзів-французьких анархістів, у т.ч. Мей Пікере, редактора Le Réfractaire,^[6] вдалося втекти з табору «Гюрс» під час його переходу під контроль Віші.^[6] Пікере допоміг таємно вивезти Флешина і Штаймера з країни до Мексики, де вони поселилися і керували фотостудією.^[2]

Смерть

Сеня Флешин помер 19 червня 1981 року у Мехіко на 86-му році життя.^[2]

Примітки

↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Molly Steimer profile, libcom.org; accessed 22 March 2014.
↑ ^а ^б Avrich, Paul, Anarchist Voices, Interviews with Boris Yelensky, Princeton University Press (1996), p. 389 ISBN 978-0-691-03412-6.
↑ Woodcock, George, Anarchism: A History Of Libertarian Ideas And Movements, Broadview Press (2004), ISBN 1-55111-629-4, ISBN 978-1-55111-629-7, p. 350: До кінця 1922 року залишилось лише кілька анархістів, переважно у великих містах; більшість з них була заарештована та була ув'язнена або розстріляна в камерах ЧК.
↑ Polenberg, Richard, Fighting Faiths: The Abrams Case, the Supreme Court, and Free Speech, Cornell University Press (1999); ISBN 0-8014-8618-1, ISBN 978-0-8014-8618-0, pp. 361—361
↑ ^а ^б Magnone, Fabrice, Le Libertaire (1919—1956): De la Révolution espagnole à la Seconde Guerre mondiale, Ch. III, Sec. C: La Seconde Guerre Mondial, parcours politique du journal Picqueray profile [Архівовано 2008-05-22 у Wayback Machine.]; accessed 22 березня 2014.

Посилання

Сторінка з Daily Bleed's Anarchist Encyclopedia

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-1] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[steimer-2] а ^б ^в ^г ^д ^е Molly Steimer profile, libcom.org; accessed 22 March 2014.

[pa389-3] а ^б Avrich, Paul, Anarchist Voices, Interviews with Boris Yelensky, Princeton University Press (1996), p. 389 ISBN 978-0-691-03412-6.

[4] Woodcock, George, Anarchism: A History Of Libertarian Ideas And Movements, Broadview Press (2004), ISBN 1-55111-629-4, ISBN 978-1-55111-629-7, p. 350: До кінця 1922 року залишилось лише кілька анархістів, переважно у великих містах; більшість з них була заарештована та була ув'язнена або розстріляна в камерах ЧК.

[5] Polenberg, Richard, Fighting Faiths: The Abrams Case, the Supreme Court, and Free Speech, Cornell University Press (1999); ISBN 0-8014-8618-1, ISBN 978-0-8014-8618-0, pp. 361—361

[Magnone-6] а ^б Magnone, Fabrice, Le Libertaire (1919—1956): De la Révolution espagnole à la Seconde Guerre mondiale, Ch. III, Sec. C: La Seconde Guerre Mondial, parcours politique du journal Picqueray profile [Архівовано 2008-05-22 у Wayback Machine.]; accessed 22 березня 2014.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Статус версії сторінки

Зміст