Свята вода, також свячена вода — вода, освячена представником духовенства. В багатьох релігіях слугує для очищення від духовної нечистоти. У християнстві її використовують зокрема під час хрещення.

Святою водою у християнстві називається вода, освячена представником духовенства і яка використовується під час хрещення та для благословення окремих осіб, будівель і предметів^[1], екзорцизму^[2]. Свята вода використовується в католицтві, православ'ї, деяких лютеранських синодах, англіканстві та інших церквах^[1].

Передусім свята вода необхідна для здійснення таїнства хрещення, коли людина приймається до Церкви^[3]. Велика посудина чи заглиблення для хрещення називається купіль. Свята вода, призначена для окроплення, наливається до меншої посудини — кропильниці^[2]. Якщо свяченої води недостатньо, допускається одноразово розбавити її простою чистою водою, але частка свяченої повинна бути більша. Це не впливає на силу святості води і вона може застосовуватися так само^[4]. Використання для хрещення неосвяченої води допускається лише в виняткових, скрутних умовах^[3].

Свячена вода зберігається в асперсоріумах — кам’яних або металевих посудинах^[5]. Не допускається, щоб свячена вода зберігалася в брудному посуді чи щоб вона лишалася тривалий час без використання^[4]. Невикористана свята вода виливається в місці, яке можна вважати духовно чистим; наприклад, де ніхто не ходить і не може її топтати^[6].

Поширене уявлення, що свята вода не псується і може зберігатися необмежено довго. Проте це можна пояснити тим, що свята вода зберігається й використовується не так, як звичайна питна чи господарська, а в окремих чистих посудинах. Якщо вода все ж зіпсувалася, це пов'язується з нешанобливим ставленням до неї, що включає і фізичне забруднення^[7][8].

Традиція символічного очищення шляхом занурення у воду існувала ще до християнства в юдаїзмі. Але вона перейшла до християнства завдяки хрещенню Ісуса Христа Іваном Хрестителем. Спершу свята вода використовувалася християнами виключно для хрещення, тобто, при одноразовому таїнстві долучення до Церкви. Її велике значення пов'язане з настановою Христа після воскресіння: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Матвія 28:19–20); хоча Христос не давав прямої вказівки робити це саме з використанням води^[9]. Розроблення правил хрещення водою приписується Василію Великому в IV ст., хоча сам обряд відомий приблизно з ІІІ ст.^[3], а його запровадження пов'язується з папою Олександром І^[5]. З IV-V ст. святу воду почали застосовувати і для символічного очищення шляхом окроплення, благословення когось або чогось, ритуального обмивання тощо^[3].

У ранньому християнстві для хрещення надавалася перевага «живій» воді річок і струмків (див. хрещення Христа в Йордані); вона не отримувала якогось особливого благословення. Для інших обрядів використовували воду в ємності, яку освячували хрестом. Вона використовувалася з метою захисту від злих духів і лікування хвороб^[1]. В IV ст. з’явилися офіційні літургійні тексти освячення води, що базувалися на літургійних практиках з кінця ІІІ ст., поширених у Єгипті. В західній традиції до води, яку благословили для інших цілей, окрім хрещення, починаючи з VI ст., додавали сіль. При освяченні храмів воду також змішували з вином та попелом^[3].

У східній традиції велике значення має освячення води на свято Богоявлення (і пов'язане з цим Водохреще) в пам'ять про хрещення Христа. В богослів'ї вважається, що це було двостороннє таїнство: Святий Дух освятив Христа через воду, а Христос освятив собою воду річки Йордан^[3].

Ритуали на пошанування води відомі в українців на Водохреще, Стрітення, Юрія, Переполовіння П'ятидесятниці або Переплавної середи, Маковія. На ці свята та присвятки чистять і освячують сільські криниці, степові й лісові джерела^[10]. Особлива вага надається воді, освяченій на Водохреще (див. агіасма, йорданська вода), якій приписується цілюща сила. Її набирають з ополонки, в якій священник освячує воду. Таку воду тримають вдома весь рік, уживаючи її проти хвороб, раніше нею також напували худобу^[11]. Цілющі властивості приписувалися не лише воді, освяченій священниками, а також воді з криниць, росі, воді, «очищеній» пропусканням через вогонь, весільну каблучку, низку коралів^[10]. Поширеність таких уявлень зумовлена водопоклонництвом слов'ян, культом водойм, який існував ще до запровадження християнства^[12].

Вода символізує очищення, бо використовується як засіб усунення нечистоти^[1]. Також свята вода в християнстві символізує слова Христа з огляду на фразу «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Iвана 4:14)^[13].

Поширений забобон, що свята вода має магічну силу, проте богослів'я наголошує, що свята вода не володіє якою-небудь захисною властивістю від зла чи особливим складом, і її значення символічне^[14][13][15]. Згідно з віровченням, будь-які чудеса, пов'язані зі святою водою, є окремими випадками й походять не від її фізичних властивостей, а від віри людини, що використовує цю воду, та від Бога, що цій людині допомагає^[7][16]. Перш за все свята вода слугує нагадуванням про зв'язок усіх християн з Ісусом Христом^[2].

В ісламі очищення водою відіграє ключову роль при багатьох священних діях. У Корані пророком Мухаммадом вказується, щоби мусульмани робили обмивання перед молитвою, читанням Корану мовою оригіналу, здійсненні хаджу до священної Мекки. Особливо шанується вода з колодязя Замзам, яка надходить із джерела біля Кааби в Мецці. Виділяються велике (всього тіла) та мале (часткове) обмивання. При цьому вважається, що силу духовного очищення вода має тільки при свідомому її використанні з такою метою. Мусульмани визнають реальність омовіння пророка Іси (Ісуса) в Йордані, розуміючи його як фізичне та духовне очищення^[17].

Індуїсти освячують воду читанням мантр; сила духовного очищення такої води, як вважається, залежить від мантри і походження води. Вода може бути присвячена певному божеству, в святині якого набрана^[18]. Багато святих місць розташовані вздовж священних річок^[19]. Особливо вшановується вода з річки Ганг, «матері всіх річок»^[20]. Під час фестивалю Кумбга-Мела мільйони індуїстів збираються, щоб скупатися в річці Ганг і очиститися від гріхів^[19].

Ідея «освяченої води» відома практично у всіх буддійських традиціях. Згідно з традицією Тхеравади, вода в посудині освячується гасінням над нею свічки й капанням у воду воску^[21]. Для окроплення освяченою водою використовується спеціальна посудина кундіка^[22].

• Богоявлення
• Хрещення Господнє
• Свячена вода (вірш) — вірш Олесандри Псьол, про який 1847 року дуже схвально відгукнувся Тарас Шевченко

• Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X. Сторінка 21.
• Йорданська вода [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 564. — 1000 екз.