Саркома
Гемангіосаркома
Спеціальність	онкологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	XH4UM7
МКХ-О	M8800/3
MeSH	D012509
SNOMED CT	424413001
Sarcomas у Вікісховищі

Саркома — злоякісна пухлина сполучної тканини.

Саркома м'яких тканин — велика група злоякісних новоутворень, які походять з ембріональної мезодерми (середнього зародкового листка). Мезодермальна первинна мезенхіма дає початок різним варіантам сполучної тканини, що входять до складу сухожиль, зв'язок, м'язів тощо. У такому випадку і можливе формування саркоми. Утім, деякі саркоми мають ектодермальне і епітеліальне походження, притаманне раковим (епітеліальним) пухлинам.^[1]

Більшість випадків саркоми виникає спонтанно, тобто без видимих причин, але до чинників ризику захворювання відносять хімічні канцерогени, іонізуюче випромінювання, спадковість.

Саркома м'яких тканин може зустрічатися у пацієнтів похилого та старечого віку, але найчастіше пацієнтів європеоїдної раси після 40 років (середній вік хворих — 50 років). Інших істотних закономірностей не виявлено.

Саркома м'яких тканин зустрічається нечасто, із частотою близько 1 випадку на 1 млн осіб або близько 6000 випадків на рік у абсолютному вираженні серед населення світу. Летальність від саркоми досить висока: близько половини пацієнтів, хворих саркомою, вмирає.

Найчастіше місце розвитку саркоми — нижні кінцівки. Саркома нижніх кінцівок зустрічається приблизно 40 % випадків, на ділянці голови та шиї — 5 %.

Крім звичайних характеристик пухлини (гістологічна будова, розмір, наявність ближчих і віддалених метастазів) саркоми заведено поділяти за рівнем злоякісності:

• Низький. На низький ступінь злоякісності вказують такі характеристики саркоми, як високе диференціювання клітин та їхня мала мітотична активність, невелика кількість власне пухлинних клітин та дуже багато строми в саркомі, невелика кількість судин і мало осередків некрозів.
• Високий. На високий ступінь злоякісності вказують протилежні характеристики саркоми.

За рівнем злоякісності визначають прогноз захворювання, отже, і ймовірність успішного лікування.

Прикладами саркоми м'якої тканини є:

• альвеолярна м'ягкотканинна саркома;
• ангіосаркома;
• злоякісна гемангіоперицитома;
• злоякісна мезенхімома;
• злоякісна фіброзна гістіоцитома;
• злоякісна шваннома;
• лейоміосаркома;
• ліпосаркома;
• рабдоміосаркома;
• синовіальна саркома;
• фібросаркома;
• епітеліоідна саркома.

Зазвичай саркома характеризується повільним ростом і безболісністю протягом досить довгого часу, тому виявлення довготривалої і безпричинної припухлості (пальпуємого утворення на кінцівках, у животі й інших частинах тіла) має насторожити й примусити терміново звернутися його до лікаря для уточнення діагнозу. Найчастіші метастази саркоми спостерігаються в легенях, рідше — в регіонарних лімфатичних вузлах.

Діагностика саркоми проводиться фахівцем, застосовується огляд, засоби медичної візуалізації, біопсія з подальшим дослідженням тканини пухлини та інших додаткових методів.

З усіх засобів медичної візуалізації (ультразвукове дослідження, рентгенівська комп'ютерна томографія, магніторезонансна томографія) найінформативнішою вважають МРТ, хоча у кожному конкретному випадку вибір методу діагностики слід проводити індивідуально.

Біопсія пухлини може бути інцизійною (через розріз) або пункційною. Відкрита (інцезійна) біопсія має перевагу у разі уточнення вже наявного плану лікування.

Лікування саркоми м'яких тканин переважно хірургічне. Майже всі операції є органозберігаючими, що дозволяє швидко відновити функцію. Якщо радикальна операція неможлива, то в ролі додаткових методів використовуються хімієтерапія і/або променева терапія саркоми. На жаль, їхня ефективність поки невисока, а у випадку виявлення метастазів ймовірність лікування зменшується до нуля.

До чинників, які поліпшують прогноз захворювання, належать час подвоєння пухлини понад 20 днів, безрецидивний інтервал понад рік, кількість вузлів до 3,6. Радикальне видалення пухлини та метастазів у легенях може дати 5-річне виживання приблизно 20 % пацієнтам. Основною проблемою залишається рецидив захворювання. Найнижчий ризик рецидиву — для пухлин нижніх кінцівок (менш 25 %), найвищий — для «заочеревинного» простору (близько 75 %).

До чинників, які покращують виживання, належать: вік менше ніж 50 років; низький ступінь злоякісності саркоми; біль у ділянці пухлини; малі розміри пухлини та її розташування на кінцівках; відсутність метастазів.

• Саркома Капоші
• Остеогенна саркома

Зовнішні відеофайли
	1. Як виникає рак і як його лікувати - все про лікування онкології // Канал Tokar.ua українською» на YouTube, 26 серпня 2020.