Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza | |
---|---|
41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. | |
Тип споруди | церква[1] |
Розташування | Італія, Рим |
Архітектор | Франческо Борроміні |
Початок будівництва | 1643 |
Кінець будівництва | 1664 |
Стиль | бароко і бароко |
Належність | католицтво |
Єпархія | римська дієцезія |
Адреса | Рим, біля П'яцца Навона |
Оригінальна назва | італ. Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza |
Епонім | Ivo of Kermartind |
Присвячення | Ivo of Kermartind |
Вебсайт | vicariatusurbis.org/Ente.asp?ID=950 |
Сант-Іво-алла-Сапієнца у Вікісховищі |
Сант Іво алла Сап'єнца (італ. Sant'Ivo alla Sapienza) — церква в Римі неподалік площі Навона. Визнана як одна з перлин архітектури в стилі бароко в Римі. Присвячена святому Іву — охоронцю юристів.
Історія
Перша церква постала каплицею в 1303 році як заснована папська школа «Studium urbis», пізніший папський університет ла Сап'єнца.
Сама церква збудована між 1642–1665 роками архітектором Франческо Борроміні і припасована в комплекс палацу дела-Сап'єнца (італ. Palazzo della Sapienza). Церква невелика, форма проєкції є результатом накладення один на одного двох трикутників, внаслідок чого утворився шестикутник у середині. Різко зігнутий, увігнутий в арку фасад, високий барабан купола з великим вікном, ліхтар над куполом з багатим різьбленням оздобленням. План церкви — шестикутна зіркоподібна форма із заокругленими кутами. В інтер'єрі вражає відсутність прямих кутів, нудьги й одноманітності. Церква має позолочений інтер'єр. Динамічні, компактні, засновані на протилежностях форм арки. Домінантою виступає барабан купола.
Галерея
-
Склепіння
-
Геометрична проєкція
-
Ліхтар із спіральним куполом
-
Франческо Борроміні в образі паломника. Адже немає перед Господом панів, а є лише паломники
-
Внутрішній двір
Примітки
- ↑ archINFORM — 1994.
Примітки
Джерела
- Всеобщая история искусств. — Т 4 — М. : Искусство, 1963(рос.)
- Якимович А. К. «Бернини и Борромини: становление двух типов художественного сознания бароко» в кн. «Искусство Западной Европы и Византии». — М. : Наука, 1978(рос.)