Самотос Іван Михайлович
Народився	20 серпня 1933(1933-08-20) Устя
Помер	7 липня 2016(2016-07-07) (82 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Відомі учні	Богуславський Олег Володимирович, Вихренко Іван Гнатович і Дворник Юрій Володимирович
Нагороди

Іва́н Миха́йлович Самото́с (20 серпня 1933, Устя — 7 липня 2016, Львів)^[1] — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990), народний художник України (1998), педагог, професор (1991). Нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого (2003) та орденом Кирила та Мефодія (2005).

Народився 20 серпня 1933 року в селі Устя, нині Львівської області. У 1953—1959 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва, учень Івана Васильовича Севери.

Від 1963 року викладач, а від 1991 року професор Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв).

Помер у Львові, похований у родинному гробівці на 50 полі Личаківського цвинтаря^[2].

• Ветеран Великої Вітчизняної війни професор Я. П. Запаско (тонований гіпс, 69×80×42)^[3].
• Пам'ятник піонеру Велентинові Котику у Шепетівці (граніт, бронза, 1958; у співавторстві з А. Скибою).
• Пам'ятник Володимирові Леніну в смт Медениця (1967)^[4].
• Пам'ятник Перемозі у Стрию. Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Володимир Бець, архітектор П. Мельник. Споруджений 1968 року^[5] (за іншими даними — у 1965—1966^[6]).
• Пам'ятники землякам, загиблим у селах Цміни (1968)^[7], Стенятин (1968)^[8], Чайковичі (1971)^[9], Новосілки Турійського району (1972, співавтор Зінаїда Расіна)^[10], у Старокостянтинові (штучний камінь, співавтори скульптор Любомир Лесюк, архітектор Володимир Блюсюк)^[11], Чукві (1981, архітектор Володимир Блюсюк)^[9].
• Погруддя Григорія Сковороди (кована мідь, 1969)^[12].
• Погруддя Лесі Українки (гіпс, 1970).
• Погруддя Івана Котляревського (не пізніше 1971)^[13].
• Портрет Дмитра Яворницького (не пізніше 1971)^[14].
• «Сергій Тюленін» (близько 1971)^[15].
• «Пролісок» (не пізніше 1971)^[16].
• «Академік Д. Яворницький» (1975, дерево, 100×80×70)^[17].
• «Наталка» (1975, шамот, 63×46×32, Львівська галерея мистецтв)^[17].
• «Хірург Петро Бойчук» (1979, шамот, 60×30×25)^[18].
• «Безсмертя» (1979, тонований гіпс, 130×40×30)^[18].
• Портрет академіка Василя Щурата (1980, тонований гіпс^[19], також шамот, 85×67×43^[20]).
• Портрет письменника Якова Стецюка (1982, тонований гіпс, 77×84×46)^[20].
• «М. Ф. Колесса» (1986, тонований гіпс, 130×35×23)^[21]
• Пам'ятник жертвам НКВС на вулиці Замарстинівській у Львові (1997, бронза, мідь, граніт, карбування)^[22].
• Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу у Львові (відкрито 28 грудня 2002 року, співавтор — архітектор Василь Каменщик).
• Портрет історика Ярослава Дашкевича (2007, тонований гіпс, 70×40×40)^[23].
• Портрет Романа Яціва (2009, тонований гіпс, 40×70×70)^[24].
• Фонтан «Лілія» (співавтор Любомир Лесюк)^[25].
• Пам'ятна таблиця полковнику Миколі Мариновичу — першому коменданту Львова, встановлена 2003 року на фасаді будівлі Військової комендатури Львівського гарнізону на площі Соборній, 6^[26].
• художньо-меморіальна таблиця диригентові, композитору та керівникові заслуженої хорової капели України «Боян» Євгенові Вахняку, встановлена 15 грудня 2012 року на фасаді Будинку культури працівників зв'язку, що на вул. Японській, 9 у Львові (у співавторстві з О. Гончаруком)^[27].

Письменник Юрій Винничук так відгукнувся про пам'ятник Чорноволу у Львові:

…з'являються витвори далекі від мистецтва, а то й геть примітивні — як от пам'ятник В. Чорноволу з якоюсь потворною рукою. Відомий скульптор, який усе життя вправлявся на ленінах і визволителях, не зумів навіть виліпити долоню так, аби вона не виглядала карикатурно[28].

Син Тарас Іванович Самотос (1964 — 17 жовтня 2020) — український скульптор, старший викладач кафедри рисунку Львівської національної академії мистецтв, член Львівської обласної організації Національної спілки художників України. Брав участь у міжнародних виставках, зокрема у Франції та Польщі, а також мав персональні виставки у Львові та Гайдельберзі (Німеччина)^[29].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 525 . — ISBN 5-88500-071-9.