Микола Самарін
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Олександрович Самарін
Народження	4 грудня 1924(1924-12-04)
	Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСР
Смерть	11 січня 1998(1998-01-11) (73 роки)
	Єкатеринбург, Росія
Поховання	Широкореченське кладовищеd
Громадянство	СРСР, Росія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	«Локомотив» (Нижній Тагіл)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1941 ДЧА (Св) ? (?) 1944—1946 «Локомотив» (М) 28 (1) 1947 ОБО (Св) ? (1) 1948—1949 «Дзержинець» (Ч) ? (?) 1950—1952 «Шахтар» (Ст) 63 (1) 1953—1956 «Зеніт» (СПб) 87 (1) 1957 «Трудові резерви» (Л) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1958—1963 1964 1965—1966 1967 1967 1968—1976 1977—1979 1979 1980—1981 1982—1984 1985 1990 1990	«Локомотив» (Ч) «Алга» (Ф) «Уралмаш» «Промінь» (Вл) збірна РРФСР «Зірка» (П) СКА (Ростов-на-Дону) збірна РРФСР «Локомотив» (Ч) СКА-Карпати (Л) «Уралмаш» Галичина (Др) «Машинобудівник» (Ч)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Олександрович Самарін (рос. Николай Александрович Самарин; нар. 4 грудня 1924, Нижній Тагіл, Уральська область, РРФСР — пом. 11 січня 1998, Єкатеринбург, Росія) — радянський футболіст та тренер, півзахисник. Майстер спорту СРСР (1951), Заслужений тренер РРФСР (1974).

Микола Самарін розпочинав кар'єру у футбольному клубі «Локомотив» (Нижній Тагіл). Футбольну кар'єру розпочав у 1941 році в складі свердловського ДЧА. У 1944 році відновив кар'єру в футболці московського «Локомотиву», але в 1947 році повернувся до ОБО (Свердловськ). Проте вже наступного року опинився в «Дзержинці» з Челябінська. У 1950 році став гравцем «Шахтаря» (Сталіно). З 1953 року виступав у ленінградському «Зеніті», в якому провів свої найкращі сезони в кар'єрі. У команду він прийшов у 1953-му році й практично відразу ж став основним гравцем. За 4 роки в «Зеніті» пропустив всього один (!) календарний матч через дискваліфікацію. Не мав виокого рівня техніки й швидкості, проте дуже надійно діяв на своїй позиції, був прекрасним персональним опікуном. Мав доволі непоганий ударом з обох ніг, щоправда, забивав рідко. У першому ж сезоні став одним з лідерів команди. Наприкінці 1953 року став капітаном команди, яким залишався практично до кінця своєї кар'єри в «Зеніті»^[1]. Наприкінці 1956 року тодішній головний тренер ленінградців Алов взяв курс на омолодження «Зеніту», й Самарін разом з іншими ветеранами залишив команду. Завершував кар'єру гравця Микола Самарін у друголіговому клубі «Трудові резерви» (Ленінград). У чемпіонатах СРСР відіграв 164 матчі, забив 3 м'ячі^[2].

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1958 року тренував «Локомотив» (Челябінськ). Потім працював у клубах «Алга», «Уралмаш» та «Промінь» (Владивосток). У 1968—1976 роках тренував «Зірку» (Перм), з якою 1971 року піднявся з 2-ї в 1-у лігу, за що пізніше був удостоєний звання «заслужений тренер РРФСР». Потім тренував клуби СКА (Ростов-на-Дону), «Локомотив» (Челябінськ), «СКА-Карпати», «Уралмаш», «Галичина» (Дрогобич) та «Машинобудівник» (Челбінськ). Тренував збірну РРФСР^[2].

Серед його найвідоміших вихованців — Олександр Маркін, Курбан Бердиєв, Сергій Андрєєв.

Помер 11 січня 1998 року^[3]. Похований на Широкореченському кладовищі Єкатеринбурга.

• Вища ліга чемпіонату СРСР
  • Бронзовий призер (1): 1948

• Перша ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1948

• Друга ліга чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1971

• Майстер спорту СРСР: 1970
• Заслужений тренер РРФСР: 1974

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль на сайті footbook.ru