Ріпко Олексій Миколайович
Псевдо	Олекса Ріпко
Народився	12 (25) грудня 1907(1907-12-25) Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	7 березня 1983(1983-03-07) (75 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	театральний режисер(1982)
Відомий завдяки	режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (1956—1983)
Alma mater	Харківський державний театральний інститут
Відомі учні	Ячмінський Володимир Дмитрович
Діти	доньки Олена і Наталя
Нагороди

Олексі́й Микола́йович Ріпко́ (Олекса Ріпко; 12 (25) грудня 1907(19071225), Охтирка — 7 березня 1983, Львів) — український театральний режисер і педагог. Режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у 1956—1983 роках. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982).

Олексій Ріпко народився 1907 року в Охтирці на Слобожанщині, нині Сумська область України.

Втративши батька в чотирнадцятирічному віці як старший у родині, пішов працювати писарчуком-кур'єром до комунгоспу. Отримавши там паспорт, зміг перебратися на таку ж роботу до Харкова, де мріяв потрапити на сцену. Згодом, за сприяння режисерів курбасівської школи Бориса Тягна та Володимира Скляренка, потрапив до Харківського театру робітничої молоді.

Творчу діяльність розпочав 1929 року. Працював у театрах Сум, Охтирки, Тернополя, Львова.

У 1932—1934 роках навчався на режисерському факультеті Харківського театрального інституту.

Працював у Першому українському театрі для дітей та юнацтва.

1949—1956 — режисер Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Т. Шевченка.

1956—1983 — режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

Викладав у театральній студії при театрі. Серед його учнів — народні артисти України Олександра Бонковська та Степан Глова.

За спогадами Народної артистки України Лариси Кадирової «Олекса Миколайович Ріпко… до безуму любив Україну, любив цю землю, шанував культуру, наслідував її традиції у власному житті. Ставив багато класики — твори українських корифеїв»^[1].

• «Марія Заньковецька» І. Рябокляча,
• «Сестри Річинські» І. Вільде,
• «Суєта» І. Карпенка-Карого,
• «Невольник» М. Кропивницького,
• «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого,
• «Хазяїн» І. Карпенка-Карого (1979 року екранізовано Укртелефільмом, режисер Ю. Некрасов).

• Ріпко Олексій Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 490.

• Павлюк, О. Столітній ювілей режисера Олексія Ріпка // Просценіум (Львів). — 2007. — № 2/3 (18/19). — С. 156—157 : іл.
• Ріпко, О. Театр — це їхнє життя: до 100-річчя від дня народження О. Ріпка та 90-річчя від дня народження Б. Антківа / О. Ріпко // Дзвін. — 2007. – № 11—12. — С.117—121.