Украї́на-Русь або Русь-Украї́на — термін, що використовувався в соціогуманітарних науках кінця XIX — початку XX сторіччя для позначення території проживання українського народу. Термін підкреслює зв'язок сучасної української нації з часами козацтва та Київської Русі. Був популяризований істориком Михайлом Грушевським у його праці «Історія України-Руси» та сучасною україністикою розглядається як архаїчний.[1]
Історія
Першим, хто вжив цей термін, був поляк-українофіл Павлин Свенціцький, у своєму польськомовному львівському журналі «Село» (Sioło) у 1866 році в контексті поширення псевдонаукових ідеологем поляка Францішека Духінського, який стверджував, що російська держава не має стосунку до культури та спадщини Русі.[2]
Як свідчив Олександр Барвінський, вибір такої словесної конструкції Грушевському порекомендував його вчитель Володимир Антонович з кон'юнктурних міркувань поточного політичного моменту, у зв'язку з тим, що серед галицьких русинів, яким адресувалися його роботи[3], вживалися терміни «Русь» і «руський», а поняття «Україна» мало менше поширення. Для утвердження ідеї злиття Східної Галичини з Наддніпрянщиною в єдину «соборну Україну» дві назви були об'єднані в одну — «Україна-Русь» та активно популяризувалися О. Г. Барвінським та М. С. Грушевським.[4][5]
Сучасність
Після відновлення незалежності України термін «Україна-Русь» здобув загальне визнання як у науковому середовищі, так і у масовій культурі[6][неавторитетне джерело]. Церковний титул Патріархів Київських Володимира та Філарета навіть містив словосполучення «Русь-Україна»[джерело?].
Разом із терміном «Київська Русь-Україна» його просував президент Віктор Ющенко, за ініціативою якого було започатковано свято День хрещення Київської Русі — України. Петро Толочко назвав оформлення цього свята в Україні спробою «вкинути у минуле сучасну національно-державну номенклатуру».[7]
На думку Володимира Литвина, у сучасній українській соціогуманітаристиці та західній україністиці термін «Україна-Русь» зазвичай вживається в ретроспективному розумінні, як архаїчний.[8]
Див. також
Примітки
- ↑ В. М. Литвин. Україна-Русь (Русь-Україна; англ. Ukraine-Rus’) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- ↑ Paulin Święcicki. Sioło. Pismo zbiorowe, poświęcone rzeczom ludowym ukraińsko-ruskim. Zeszyl pierwszy. — Lwow, 1866. — s. IV.
- ↑ Про поширення робіт Грушевського на території російської імперії на той момент не йшлося, оскільки цьому перешкоджала царська цензура, тому охоплення доступної читацької аудиторії обмежувалося східними територіями у складі Австро-Угорщини, на яких проживали русини.
- ↑ Чорновол I. П. Політичний реалізм Олександра Барвінського : [укр.] // Сучасність. — Київ, 1998. — № 1. — С. 103. — ISSN 0585-8364.
- ↑ І.Чорновол. Тягар прагматизму, або Олександр Барвінський у світлі сучасності // Історіографічні дослідження в Україні. — Київ : Інститут історії України, 2003. — Вип. 13. — С. 135-136.
- ↑ Олександрович, Мороз Євген. МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ: КОНЦЕПЦІЯ «УКРАЇНИ-РУСИ» У НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ М.С.ГРУШЕВСЬКОГО. naurok.com.ua (укр.). Процитовано 20 жовтня 2025.
- ↑ Анна Хрусталёва. Как в Киеве будут праздновать 1025-летие Крещения Руси?. УНИАН. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 21 серпня 2013.
- ↑ Литвин В.М. Україна-Русь, термін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
Посилання
- Михайло Грушевський. Історія України-Руси [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Євген Наконечний — Украдене ім'я; чому русини стали українцями? XX. СОБОРНІСТЬ [Архівовано 24 червня 2009 у Wayback Machine.]
| Держави | Київська Русь • Галицько-Волинська Русь • Литовська Русь • Велике князівство Руське (1432—1435 • 1658—1659) |  | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Регіони |
| ||||||||
| Етноніми | |||||||||
| Терміни | |||||||||