Григорій Опанасович Рудик
Народження	1912(1912) Лелеківка (Кропивницький)
Смерть	16 серпня 1943(1943-08-16) Харків
Країна	СССР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	стрілецькі війська
Роки служби	1935–1943
Звання	Майор
Командування	стрілецький полк
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна • Четверта битва за Харків
Нагороди

Григорій Опанасович Рудик ( нар. 1912(1912) — 16 серпня 1943) — офіцер Збройних Сил СРСР. Брав участь у Радянсько-фінській війні(1939—1940) та німецько-радянській війні у ході якої загинув під час вигнання нацистів з Харкова.

Народився 1912 у селі Лелеківка, м.Кіровоград. З 1935 року мобілізований до служби в РСЧА.

З 1940 брав участь в Радянсько-фінській війні. Рота, якою командував молодший офіцер Григорій Рудик, вийшла у тил противника, що дало змогу основним силам радянських бойців прорвати укріплення фінської армії. За цю операцію Григорій Рудик удостоєний ордена Червоного Прапора.

Під час німецько-радянської війни командир стрілецького батальйону в районі Рави-Руської мужньо захищав рідну землю від нацистських загарбників. Після оточення і жорстоких боїв вивів батальйон. За хвацькість Григорія Рудика представлено до звання Героя Радянського Союзу. З невідомих причин Золотою Зіркою він не був нагороджений. Хоча клопотання командування полком зберігається у Центральному архіві МО СРСР.

По 17.05.1943 командир 281 гвардійського стрілецького полку 93-ї гвардійської Червонопрапорної Харківської стрілецької дивізії.^[1].

Гвардії Майор Григорій Рудик героїчно загинув в бою за звільнення міста Харків 16 серпня 1943 року.

Його особу зафіксовано в документальної стрічці Олександра Довженка «Битва за нашу Радянську Україну».^[2]

• Орден Червоного Прапора (1940)
• Орден Суворова III ступеню

На його честь одна з вулиць Харкова, школа і трамвайна зупинка носять ім'я Григорія Рудика. На могилі встановлено обеліск, а в музеї обладнано куточок. У день 23 серпня чиновники приносять до пам'ятника квіти.

• Книга пам'яті України
• Три подвиги Григорія Рудика
• Победа 1945
• Мемориальные доски. Харьков^{[недоступне посилання з червня 2019]}