Тетяна Руда
Народилася	26 липня 1945(1945-07-26) (79 років) Київ, УРСР
Діяльність	літературознавиця
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1967)
Галузь	теорія літератури, славістика, культурологія
Заклад	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР (пізніше — НАН України; з 1967) Київський національний університет імені Тараса Шевченка Київський художній інститут Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого
Посада	старша наукова співробітниця, провідна наукова співробітниця, завідувачка відділу, викладачка
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1996)
Науковий керівник	Олексій Дей
Вчителі	Микола Гончаренко, Григорій Вервес
Відома завдяки:	дослідженням взаємодій національних культур, масової культури, постаті Максима Рильського
Батько	Петро Рудий
Мати	Ніна Крутікова
Брати, сестри	Світлана Руда

Тетяна Петрівна Руда (нар. 26 липня 1945, Київ) — українська науковиця, теоретикиня літератури, славістка, культурологиня. Доктор філологічних наук (1996). Дослідниця взаємодій національних культур, масової культури, постаті Максима Рильського.

Майже 60 років — наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР (пізніше — НАН України; з 1967). П'ять років очолювала відділ кінознавства інституту (2011—2016).

Народилась 26 липня 1945 року у Києві. Майже все життя прожила в будинку № 15 по вулиці Льва Толстого^[1].

У 1967 році закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ; декан — професор Павло Федченко), вивчала болгарську та російську мови та літератури, відвідувала спецкурси з польської та чеської мов.

Відтоді ж — аспірантка, пізніше — наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР (пізніше — НАН України; ІМФЕ). У 1971 році закінчила аспірантуру та здобула науковий ступінь кандидата філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Іван Франко — дослідник слов'янського фольклору» (науковий керівник — професор Олексій Дей)^[2].

У 1970—1974 роках працювала у відділі слов'янської фольклористики ІМФЕ. З 1974 року — старша наукова співробітниця новоствореного відділу теорії мистецтва під керівництвом професора Миколи Гончаренка. Викладала слов'янський фольклор на філологічному факультеті КДУ імені Тараса Шевченка, історію літератури в Київському художньому інституті, культурологію в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого^[2].

У 1996 році здобула науковий ступінь доктора філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Взаємодія національних художніх культур: літературознавчі аспекти». Згодом з реорганізованого відділу теорії мистецтва перейшла до відділу культурології та етномистецтвознавства під керівництвом професора Ігоря Юдкіна. З 2008 року — провідна наукова співробітниця відділу мистецтва та народної творчості зарубіжних країн під керівництвом Лариси Вахніної^[2].

У 2011—2016 роках — завідувачка відділу кінознавства ІМФЕ. Продовжує працювати в інституті на посаді провідної наукової співробітниці відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології під керівництвом професора Наталії Мех.

• Батько — науковець-економіст, державний діяч, кандидат економічних наук Петро Рудий (1905—1986).
• Мати — науковиця-літературознавиця, доктор філологічних наук Ніна Крутікова (1913—2008).
• Сестра — історик науки і техніки, доктор історичних наук Світлана Руда (нар. 1936)^[3].

Володіє кількома мовами, зокрема болгарською. Займаючись написанням кандидатської дисертації 1971 року, опублікувала листи низки науковців до Івана Франка, які зберігались в архіві письменника в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. На основі дисертації створила однойменну монографію, опубліковану у 1974 році, за яку була нагороджена премією АН УРСР для молодих учених і студентів вищих навчальних закладів за кращі наукові роботи^[4].

На початку 1970-х років, працюючи у відділі слов'янської фольклористики, брала участь у фольклорних експедиціях, перекладала художні твори з болгарської мови. У відділі теорії мистецтва поглибила дослідження в галузі взаємодії національних культур. У 1983 році опублікувала монографію «Взаимообогащение художественных культур народов СССР», у 1994 році — монографію «Взаємодія національних культур: теорія і реальність». Через два роки захистила докторську дисертацію в цій галузі^[2].

У відділі культурології та етномистецтвознавства розробляла питання масової культури, досліджувала постать Максима Рильського, зокрема його перекладацький та фольклористичний доробок. Підготувала низку статей про своїх вчителів — Олексія Дея, Миколу Гончаренка, Григорія Вервеса, Софію Грицу^[2].

Авторка розділів для шкільних підручників з літератури, зокрема «Література для 11 класу» (2001), упорядниця листування своїх батьків під час німецько-радянської війни (книга «Война. Разлука. Любовь. (Переписка Н. Е. Крутиковой и П. Е. Рудого. 1941—1944 гг.)», 2012). До 70-річчя Тетяни Рудої у 2015 році колега науковиці Лариса Вахніна писала^[2]:

Саме від батьків Тетяна Петрівна перейняла рідкісну на сьогодні рису — «аристократизм духу» та чудові людські якості — бажання завжди допомогти своїм колегам, друзям і молоді, якою вона завжди опікується.

Членкиня спеціалізованої вченої ради ІМФЕ з захисту кандидатських і докторських дисертацій з фольклористики та етнології, спеціалізованої ради з культурології та мистецтвознавства. Членкиня редакційних колегій щорічників «Слов'янський світ», «Слов'янські обрії», в минулому — часопису «Народна творчість та етнологія». У 2018—2022 роках — голова Державної екзаменаційної комісії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого^[5].