Ромуло Бетанкур Rómulo Betancourt
45-й Президент Венесуели
19 жовтня 1945 — 17 лютого 1948 року
Попередник:	Ісайас Медіна Ангаріта
Наступник:	Ромуло Гальєгос
52-й Президент Венесуели
13 лютого 1959 — 13 березня 1964 року
Попередник:	Едгар Санабріа
Наступник:	Рауль Леоні
Народження:	22 лютого 1908(1908-02-22)[1][2][…] Гуатіре, Municipio Zamorad, Міранда, Венесуела[4]
Смерть:	28 вересня 1981(1981-09-28)[1][2][…] (73 роки) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Причина смерті:	геморагічний інсульт
Поховання:	East Cemeteryd
Країна:	Венесуела
Релігія:	Католицизм (1908-1930) Агностицизм (1930-1981)[5]
Освіта:	Центральний університет Венесуели
Партія:	Демократична дія
Діти:	Virginia Betancourtd
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Ро́муло Бетанку́р (ісп. Rómulo Ernesto Betancourt Bello; 22 лютого 1908 — 28 вересня 1981) — президент Венесуели у 1945–1948 та 1959–1964 роках.

Будучи студентом, Бетанкур узяв участь у демонстрації проти диктатури Вісенте Гомеса і через це у лютому 1928 року був заарештований та ув'язнений. 1930 року в Коста-Риці Бетанкур на деякий час вступив до лав комуністичної партії, у подальшому він вийшов з неї та став антикомуністом.

1936 року, після смерті Вісенте Гомеса та з приходом до влади генерала Елеасара Лопеса Контрераса, Бетанкур повернувся до Венесуели та 1941 року заснував опозиційну реформістську партію «Демократична дія», ставши одним з її лідерів. У жовтні 1945 року Бетанкур брав участь в усуненні генерала Ісайаса Медіни Ангаріти, який перебував при владі з 1941 року.

Після державного перевороту його партія стала урядовою, а Бетанкура було призначено на посаду президента. Він обіймав цю посаду до 1948 року. В листопаді 1948 року в результаті військового перевороту до влади у Венесуелі прийшов генерал Маркос Перес Хіменес. Бетанкур емігрував з країни.

1958 року після усунення Хіменеса від влади в результаті збройного повстання Бетанкур повернувся на батьківщину та в лютому 1959 року знову став президентом. Він розпочав перетворення в країні: почав надавати землю безземельним селянам, покращив систему освіти й соціального захисту та намагався диверсифікувати економіку. Негативно ставився до диктатури Рафаеля Трухільйо у Домініканській республіці, проте у той же час Бетанкур стояв на антикомуністичних засадах, займав ворожу позицію до Куби та країн соціалістичного блоку. Висунув «доктрину Бетанкура», що містила заклик до латиноамериканських держав не підтримувати дипломатичні відносини з урядами, що прийшли до влади недемократичним шляхом, маючи на увазі, в тому числі, Кубу.

1962 року після спроб лівих організувати повстання на флоті Бетанкур призупинив громадянські свободи в країні та заарештував комуністів з Конгресу. Бетанкур не став висувати свою кандидатуру на наступних виборах. До влади в березні 1964 року прийшов Рауль Леоні.

Помер Бетанкур у Нью-Йорку 28 вересня 1981 року.

• Біографія