Розрахунок (техніка) — текстовий конструкторський документ, який містить обчислення параметрів і характерних величин виробу^[1], наприклад: кінематичний розрахунок, розрахунок розмірних ланцюгів, розрахунок на міцність та ін.

Код документа за міждержавним стандартом ГОСТ 2.102-68^[2] — РР.

Проектування і конструювання машин нерозривно пов'язані з розрахунками, за допомогою яких встановлюються технічні характеристики, кінематичні параметри, розміри деталей, що несуть навантаження, запас міцності, довговічність для всіх умов експлуатації і для всіх навантажень. Розрахунки і конструювання поєднані між собою. Ці творчі процеси завжди коректують і доповнюють один одного. Розрахунки вказують шлях, за яким треба рухатися в напрямі отримання найоптимальнішого технічного результату.

У проектуванні використовують такі види розрахунків:

• геометричний — розрахунок розмірних ланцюгів, координат, зазорів;
• кінематичний — розрахунок переміщень, швидкостей, прискорень, передавальних чисел кінематичних ланцюгів та ін.;
• динамічний — розрахунок навантажень деталей машин та їхніх змін у часі;
• розрахунки на міцність та жорсткість — визначення напружень та деформацій деталей машини при навантаженнях у робочих режимах;
• енергетичні — розрахунки затрат енергії, параметрів енергетичного балансу;
• техніко–економічні — розрахунки продуктивності, вартості, ефективності використання.

Розрахунки на міцність та жорсткість залежно від їх місця в усьому процесі проектування і конструювання поділяють на проектні та перевірочні.

Проектні розрахунки використовують для визначення вихідних розмірів деталей чи їхніх елементів, до того ж ці розрахунки в більшості випадків виконують за спрощеними методиками. Розміри, отримані в проектному розрахунку — це основа для вибору форми деталі та її конструктивних елементів і подальшої ув'язки з іншими деталями в конкретному вузлі машини. Інколи доцільно вибирати конструктивну форму і розміри деяких деталей машин, керуючись досвідом проектної роботи, рекомендаціями стандартів або беручи до уваги відомі аналоги елементів машини, що пройшли перевірку в експлуатації.

Перевірочні розрахунки є обов'язковими і найбільш точними. Вони виконуються за потрібними критеріями роботоздатності на кінцевих етапах проектування і конструювання для всіх відповідальних деталей машин. Якщо форма і розміри деталі не відповідають критеріям міцності чи жорсткості, то змінюють її розміри, конструкцію чи матеріал і повторюють розрахунок. Для деталей високого ступеня відповідальності або деталей складної форми з точно не встановленим характером навантаження доцільно проводити експериментальну перевірку розрахунків.

• ГОСТ 2.105-95. ЕСКД. Общие требования к текстовым документам.
• ГОСТ 2.106-96. ЕСКД. Текстовые документы.

• Конструкторська документація

• Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
• Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7
• Шевченко С. В. Детали машин: Сборник задач / Шевченко С. В. ; Восточно- Украинский Нац. ун-т им. Владимира Даля. — Луганськ : Вид-во СНУ, 2001. — 144 с.
• Корець М. С. Основи машинознавства : навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144   с.
• Коновалюк Д. М., Ковальчук Р. М. Деталі машин: Підручник. — Вид. 2-ге .-К.: Кондор, 2004. -584 с. — ISBN 966-7982-22-X
• Флора В. Д. Принципи технічної творчості: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2005. – 398 с.