Рогозін Олег Костянтинович

Олег Костянтинович Рогозін
Олег Костянтинович Рогозін
рос. Олег Констянтинович Рогозин
Народження	31 жовтня 1929 ; Москва, СРСР
Смерть	24 березня 2010 (80 років) ; Москва, Росія
Національність	росіянин
Країна	СРСР; Росія
Вид збройних сил	авіація
Освіта	Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського
Партія	Родина
Звання	Генерал-лейтенант
Діти	Дмитро Олегович Рогозін; Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна)
Нагороди	;

Олег Костянтинович Рогозін (рос. Олег Константинович Рогозин; 31 жовтня 1929, Москва, СРСР — 24 березня 2010, Москва, Росія) — радянський учений, організатор оборонної промисловості СРСР. Генерал-лейтенант, заступник начальника служби озброєнь Міністерства оборони СРСР (до 1989 року). Професор, доктор технічних наук. Батько російського політика та пропагандиста Дмитра Рогозіна.

Біографія

Олег Рогозін народився 31 жовтня 1929 в Москві.

У січні 1944 — листопаді 1946 років — слюсар-механік заводу №339 НКАП (м. Москва). У листопаді 1946 — грудні 1948 років — механік у Всеросійському науково-дослідницькому інституті автоматики імені Духова.

В армії з січня 1949 року. У грудні 1951 року закінчив 1-е Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків і до серпня 1954 року служив у ньому льотчиком-інструктором.

Торішнього серпня 1959 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Жуковського. Працював у центральному апараті Міністерства оборони СРСР. У 1971 році Олег Костянтинович був призначений заступником начальника відділу дослідного будівництва та серійних замовлень центрального апарату Військово-повітряних сил. У 1974 році Рогозін призначається першим заступником начальника Управління дослідного будівництва та серійних замовлень Військово-повітряних сил, відповідальним за організацію нових розробок авіаційної техніки та контроль за ходом їх виконання. З 1975 по 1982 рік — начальник цього управління.

З 1982 до 1990 року він – начальник Управління перспективних досліджень та програм озброєння, заступник начальника озброєння Міністерства оборони СРСР. 1984 року Рогозін призначається також головою Міжвідомчої науково-координаційної Ради при Державній комісії Ради Міністрів СРСР з військово-промислових питань.

Науковець

Після відставки працював провідним науковим співробітником РАН^{[уточнити]}.

Доктор технічних наук, професор. Основна наукова діяльність: теорія озброєння, проблеми розвитку озброєнь, військова безпека. У 1991—1992 роках працював у Центрі міжнародних та стратегічних досліджень Олексія Подберьозкіна.

Політик

У вересні 2005 року очолив список кандидатів у депутати Законодавчих зборів Івановської області від партії «Родина». Проте в інтерв'ю Рогозін зазначив, що «завжди був і залишається комуністом»^[1]. На виборах 4 грудня 2005 року «Родина» отримала 10,5%. Сам Олег Рогозін відмовився від депутатського мандату.

Смерть

Помер 24 березня 2010 року в Москві після тяжкої та тривалої хвороби.

Сім'я

Батьки

Мати — Наталія Борисівна Міткевич-Жолток — онука поліцмейстера четвертого відділення Московської міської поліції генерал-майора Миколи Антоновича Міткевич-Жолтка.
Батько — Костянтин Павлович Рогозін — розкуркулений селянин Іваново-Вознесенської губернії.

Діти

Дочка — Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна) (нар. 1953) — авіаційна інженерка, докторка економічних наук, дружина авіаконструктора Віктора Ліванова.
Син — Дмитро Олегович Рогозін (нар. 1963) — російський державний діяч.

Нагороди

1976 — орден Трудового Червоного Прапора^[2]
1981 — орден Жовтневої Революції^[3]
1983 — Державна премія СРСР^[4]
1988 — орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня^[5].

18 медалей, 3 ордени та 8 медалей країн-учасниць Варшавського договору^[6].

Лауреат Золотої медалі імені генерального конструктора ракетно-космічної техніки академіка Володимира Уткіна у номінації «За внесок у розвиток економіки та зміцнення обороноздатності країни» (2004)^[6].

Бібліографія

Автор публікацій, серед них:

«Незабутні імена та звершення» (рос. «Незабываемые имена и свершения»; 2004) — книга спогадів про організацію та розвиток оборонної промисловості СРСР у післявоєнний період^[7].

Примітки

↑ Олег Рогозин: «Россию спасет патриотизм»^{[недоступне посилання]} // Молодёжная газета, 30 сентября 2005
↑ Указ Президії ЗС СРСР від 1 листопада 1976 року
↑ Указ Президії ЗС СРСР від 23 липня 1981 року
↑ Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР від 16 серпня 1983 року
↑ Указ Президії ЗС СРСР від 19 лютого 1988 року
↑ ^а ^б Присуждены золотые и серебряные медали имени академика В. Ф. Уткина^{[недоступне посилання з листопада 2018]} // Военно-промышленный курьер, № 40 (57), 20 — 26 октября 2004
↑ Рогозин О. К. Незабываемые имена и свершения [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Изд.: Ладога-100. ISBN 5-94494-026-3

Посилання

Некролог на сайті газети «Красная звезда», 2010.

[1] Олег Рогозин: «Россию спасет патриотизм»^{[недоступне посилання]} // Молодёжная газета, 30 сентября 2005

[2] Указ Президії ЗС СРСР від 1 листопада 1976 року

[3] Указ Президії ЗС СРСР від 23 липня 1981 року

[4] Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР від 16 серпня 1983 року

[5] Указ Президії ЗС СРСР від 19 лютого 1988 року

[vpk-6] а ^б Присуждены золотые и серебряные медали имени академика В. Ф. Уткина^{[недоступне посилання з листопада 2018]} // Военно-промышленный курьер, № 40 (57), 20 — 26 октября 2004

[7] Рогозин О. К. Незабываемые имена и свершения [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Изд.: Ладога-100. ISBN 5-94494-026-3

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Олег Костянтинович Рогозін
рос. Олег Констянтинович Рогозин
Народження	31 жовтня 1929(1929-10-31) Москва, СРСР
Смерть	24 березня 2010(2010-03-24) (80 років) Москва, Росія
Національність	росіянин
Країна	СРСР Росія
Вид збройних сил	авіація
Освіта	Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського
Партія	Родина
Звання	Генерал-лейтенант
Діти	Дмитро Олегович Рогозін Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна)
Нагороди