Роберт Габек | |
---|---|
нім. Robert Habeck | |
Віцеканцлер Німеччини | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 8 грудня 2021 |
Попередник | Олаф Шольц |
Федеральний міністр економіки та захисту клімату | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 8 грудня 2021 |
Попередник | Петер Альтмаєр (як Міністр економіки та енергетики) |
Лідер Союзу 90/Зелені (із Анналеною Бербок) | |
27 січня 2018 — 29 січня 2022 | |
Попередник | Джем Оздемір |
Наступник | Омід Нуріпур |
Депутат Бундестагу від Фленсбургу—Шлезвігу | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 26 жовтня 2021 |
Попередник | Петра Ніколайсен |
Заступник міністра-президента Шлезвігу-Гольштейну | |
12 червня 2012 — 6 лютого 2018 | |
Попередник | Гейнер Ґарґ |
Наступник | Моніка Гайнольд |
Міністр енергетичного переходу, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та діджиталізації Шлезвігу-Гольштейну | |
12 червня 2012 — 31 серпня 2018 | |
Попередник | Джуліане Рампф |
Наступник | Ян Філіпп Альбрехт |
Лідер Союзу 90/Зелені у Ландтагу Шлезвіг-Гольштейну | |
27 жовтня 2009 — 12 червня 2012 | |
Попередник | Карл-Мартін Гентшель |
Наступник | Ека фон Кальбен |
Депутат Бундесрату від Фленсбургу—Шлезвігу | |
12 червня 2012 — 6 лютого 2018 | |
Попередник | Гайнер Ґарґ |
Наступник | Моніка Гайнольд |
Депутат Ландтагу Шлезвіг-Гольштейну | |
27 жовтня 2009 — 12 червня 2012 | |
Народився | 2 вересня 1969[1][2][…] (55 років) Любек, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН[4][3][5] |
Відомий як | політик, письменник, захисник довкілля, сценарист |
Країна | Німеччина[3] |
Alma mater | Фрайбурзький університет[5], Університет Роскілле[5], Heinrich-Heine-Schuled (1989)[5] і Гамбурзький університет (1996)[3][5] |
Політична партія | Союз 90/Зелені[3][5] |
У шлюбі з | Andrea Paluchd[5][3] |
Нагороди | |
Підпис | |
robert-habeck.de | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Роберт Габек (нім. Robert Habeck; нар. 2 вересня 1969, Любек) — німецький політик та письменник. Віцеканцлер Німеччини та Федеральний міністр економіки та захисту клімату в уряді Олафа Шольца з 8 грудня 2021 року[6]. З 27 січня 2018 до 29 січня 2022 року разом із Анналеною Бербок очолював Союз 90/Зелені[7][8].
2009 року Габек вперше пройшов до ландтагу землі Шлезвіґ-Гольштейн за земельними списками «Зелених» та став головою фракції партії. На виборах 2012 року він був головним кандидатом від своєї партії. До 2017 року Габек обіймав посаду заступника міністр-президента та міністра енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища та земельних ділянок в уряді Торстена Альбіга. Після земельних виборів 2017 року Габек був знову обраним заступником міністр-президента та міністром енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та цифрових технологій в уряд Ґюнтера. У зв'язку з обранням Габека головою федеральної партії зелених, він обіймав цю міністерську посаду лише тимчасово.[9] З вересня 2018 року його наступником на пост міністра став Ян Філіпп Альбрехт, а з лютого 2018 заступницею міністр-президента стала Моніка Гайнольд. Габек належить до політичного крила «Realo» Союзу 90/Зелених.[10]
Біографія
Габек закінчив абітуру 1989 року в школі ім. Гайнріха Гайне в Гайкендорфі, у районі Плен. Після проходження альтернативної служби 1991 року Габек розпочав навчання з філософії, германістики та філології у Фрайбурзькому університеті[11] після проміжних іспитів у 1992—1993 роках також навчався в Університеті Роскілле в Данії.
1996 року Габек здобув магістерський науковий ступінь у Гамбурзькому університеті, написавши трактат про вірші Казимира-Ульріха Белендорфа (1775—1825),[12] на основі якого роком пізніше видав книгу.[13] З 1996 до 1998 року Габек працював над аспірантською роботою у Гамбурзькому університеті, 2000 року здобув науковий ступінь доктора філософії, захистивши роботу про літературну естетику.[12]
1996 року Габек одружився з письменницею Андреа Палух. Після народження сина 1999 року в пари народилися близнята, сім'я переїхала до Люнебурга, а 2001 року — до Фленсбурга. Габек вільно розмовляє данською мовою.[14]
Політична діяльність
Початок у комунальній політиці
2002 року Габек вступив у партію Союз 90/Зелені. З 2002 до 2004 року він був головою округу Шлезвіг-Фленсбург, а 2004 року його обрали головою земельного відділення партії у Шлезвіґ-Гольштейні. 2006 року Габек висував свою кандидатуру у федеральну раду правління партії, але зазнав поразки. 2008 року він був головним кандидатом від Зелених на комунальних виборах в окрузі Шлезвіг-Фленсбург та зі серпня того ж року став головою фракції у раді Шлезвіг-Фленсбургу.
Головний кандидат на виборах до ландтагу в 2009 та 2012 роках
2009 року Роберта Габека та Моніку Гайнольд обрали головними кандидатами на вибори до ландтагу землі Шлезвіг-Гольштейн. Після виборів Габек очолив фракцію зелених у ландтазі. На виборах до ландтагу 2012 року він був знову головним кандидатом від своєї партії.
Земельний міністр (2012—2018)
Після виборів 2012 року Габек обіймав посаду заступника міністр-президента та міністра енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища та земельних ділянок в уряді Торстена Альбіга. Після створення коаліції «Ямайка» з представників ХДС, ВДП та Зелених у ландтаг землі Шлезвіг-Гольштейн, 28 червня 2017 року Роберт Габек був знову обраний міністром енергетики, сільського господарства, навколишнього середовища, природи та цифрових технологій в уряді Ґюнтера. Протягом свого перебування на посаді він продовжував обстоювати розширення використання відновлюваної енергетики.[15][16] Встановлена потужність відновлюваних джерел енергії у Шлезвіг-Гольштейні збільшилася з 5,3 гігават 2012 року до 10,1 гігават у 2016 році. Крім того, унаслідок відмови уряду припинили будівництво запланованої вугільної електростанції Брунсбюттель.[17] У травні 2018 року Габек подав заяву про відставку, тому що згідно зі статутом партії Союз 90/Зелені, він міг суміщати міністерську посаду тільки протягом перехідного періоду — восьми місяців. Цей крок став можливим лише завдяки зміні статуту, яку ухвалили на з'їзді Зелених у січні 2018 року на користь кандидатури Габека.[18] 31 серпня 2018 року Габек подав у відставку з уряду землі Шлезвіг-Гольштейн. Він також залишив свою посаду в ландтазі.
Головний кандидат на вибори до Бундестагу 2017 року
У травні 2015 року Габек заявив, що він буде балотуватися на попередніх виборах Зелених як головний кандидат на парламентські вибори до Бундестагу 2017 року.[19] У квітні 2016 року він виголосив свою промову на посаду голови федеральної ради правління на земельному партійному з'їзді Зелених у Ноймюнстері у квітні 2016 року.[20] На виборах у засобах масової інформації Габек вважався аутсайдером, проте отримав 35,74 % голосів та з невеликим відривом програв Джему Оздеміру, який отримав перемогу, набравши 35,96 % голосів.[21]
Після парламентських виборів 2017 року Габек був учасником переговорів із створення коаліції «Ямайка», які завершилися провалом через відмову Вільної демократичної партії.[22]
Голова партії
27 січня 2018 року Роберта Габека та Анналену Бербок обрали федеральними очільниками партії Союз 90/Зелені.[23]
Нагороди
- 1996: Нагорода за літературні переклади міста Гамбурга
- 1999: Стипендія Brecht-Haus, Свендборґ
- 2002: Нагорода за найкращий сценарій землі Шлезвіг-Гольштейн
- березень 2007: Номінація книжки «Два шляхи в літо» на німецьку нагороду за найкращу книжку для молоді
- липень 2007: Книжка місяця у списку найкращих книжок на німецькому радіо «Deutschlandfunk»
- 2007: Книжка «Під водостоком лежить море» — фаворитка журі Лейпцизького книжкового ярмарку в категорії «Література для молоді»
Примітки
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в г д е web.de — 1995.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123141354 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Kreiszeitung
- ↑ В Німеччині офіційно оголосили склад нового уряду. Deutsche Welle (українською) . 8 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
- ↑ Сааков, Валерій (27.01.2018). Німецькі Зелені обрали нове партійне керівництво | DW | 27.01.2018. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ У Німеччині обрали нових співголів Зелених. Deutsche Welle (українською) . 29 січня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
- ↑ Habeck und Baerbock neue Grünen-Doppelspitze | MDR.DE. web.archive.org (нім.). MDR. 21 червня 2018. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Baerbock und Habeck: Umbruch bei den Grünen mit Realo-Doppelspitze. Die Zeit (de-DE) . 27 січня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ NDR. Habeck: Literat, Politiker und Familienvater. www.ndr.de (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ а б Habeck, Robert (2001). Die Natur der Literatur : zur gattungstheoretischen Begründung literarischer Ästhetizität (нім.). Würzburg: Königshausen & Neumann. ISBN 3826020669. OCLC 48544116.
- ↑ Habeck, Robert (1997). Casimir Ulrich Boehlendorffs Gedichte : eine stilkritische Untersuchung (нім.). Würzburg: Königshausen & Neumann. ISBN 3826012801. OCLC 38227547.
- ↑ Christophersen, Merlin; Bjerager, Anna-Lise (15.09.2018). Rober Habeck: „Ich bin nicht nur da zuhause, wo meine Muttersprache gesprochen wird“. www.nordschleswiger.dk (нім.). Der Nordschleswiger. Архів оригіналу за 13.12.2018. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ von Gyldenfeldt, Birgitta (19 квітня 2018). Habeck fordert mehr Tempo bei Energiewende. Die Welt (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Erneuerbare Energien : Forderung an neue Bundesregierung: Habeck will mehr Windenergie zulassen | shz.de. shz (нім.). Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Endgültige Absage an Kohlekraftwerk für Brunsbüttel. www.abendblatt.de (de-DE) . Hamburger Abendblatt. 19 липня 2012. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Robert Habeck: Grüne lockern Trennung von Partei- und Regierungsamt. Die Zeit (de-DE) . 27 січня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Unfried, Peter (5 травня 2015). Kommentar Spitzen-Kandidat Habeck: Mutig und angstfrei. Die Tageszeitung: taz (нім.). ISSN 0931-9085. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ GrueneSH (24 квітня 2016), Robert Habeck Bewerbungsrede für ein Votum zu Urwahl zur Bundestagswahl 2017, процитовано 29 липня 2019
- ↑ Katrin Göring-Eckardt und Cem Özdemir gewinnen die Urwahl- BÜNDNIS 90/DIE GRÜNEN Bundespartei. web.archive.org (нім.). 13 грудня 2018. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Магазова, Анастасія (26-11-2017). Партія Меркель шукає шляхи виходу з політичної кризи в Німеччині | DW | 26.11.2017. DW.COM (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Braun, Stefan (27.01.2018). Baerbock und Habeck sind neue Grünen-Vorsitzende. Süddeutsche.de (нім.). Süddeutsche Zeitung. Процитовано 29 липня 2019.
Посилання
- Народились 2 вересня
- Народились 1969
- Уродженці Любека
- Випускники Фрайбурзького університету
- Випускники Гамбурзького університету
- Члени Союзу 90 — Партії зелених
- Віцеканцлери Німеччини
- Політики Німеччини
- Німецькі письменники
- Перекладачі з англійської
- Перекладачі на німецьку
- Німецькі перекладачі
- Німецькі сценаристи
- Міністри Німеччини