Релігійний фанатизм (лат. fanaticus — шалений) — сліпа, фанатична, доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям і прагнення до неухильного слідування їм у практичному житті, нетерпимість до іновірців чи інакомислячих, часто проявляється в релігійному сектантстві. Проявляється як крайній ступінь захоплення релігійною діяльністю зі створенням з неї культу, поклонінням культу та асиміляцією у групі однодумців.[1] Для релігійного фанатизму характерним є переважання емоційних проявів діяльності індивіда над раціональними, ідеологія фанатизму базується на святості жертвопринесення в ім'я релігійних принципів, в будь-яких випадках віра є психологічною основою цього явища.[2]
Релігійно-фанатичні настрої використовуються для розпалювання ненависті до представників інших віросповідань і розправи над єретиками. Релігійний фанатизм є, на думку фахівців, одним з найважливіших мотивів мусульманських терористів-смертників.[3].
Психологія релігійного фанатизму
Акцентуація характеру
Говорячи про психологію релігійного фанатизму, слід звернути увагу на таке поняття, як акцентуація характеру[4].
Акцентуація характеру — явище, при якому одна риса характеру виражена яскравіше інших і виступає особливістю конкретної людини[5]. Акцентуація розглядається як проміжна стадія між нормою і патологією. В останньому випадку вона переростає в психопатію.
Існує кілька типів акцентуацій, які виступають сприятливою основою для розвитку фанатизму.
- Демонстративний (істеричний)
- Дистимічний (шизоїдний)
- Збудливий (епілептоїдний)
- Застряючий
Прийоми спору
- Доказ догмату через догмат
- Відсилання до священної книги і авторитету Бога
- Перехід на обговорення особистості співрозмовника
- Самовихваляння, спроби переконати у своїй винятковості
- Очорнення інших релігій і світогляду
- Словесні залякування
- Застосування сили
Мотиви
Мотиви відриву людини від реальності і догляду в групу, підпорядкування себе ідеї та лідеру можуть бути різними:
1) Психологічні проблеми, з якими індивід впоратися самостійно не здатний або вважає, що не здатний. Як правило, даний мотив ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, патології характеру або внутриличностном невротичному конфлікті. Його відхід у групу фанатиків зумовлений зняттям з себе відповідальності за прийняття рішень у багатьох життєвих проблем, бажанням стати відомим, викорінити в собі сумніви і невпевненість
2) Прагнення піти від одноманітної, не викликає радості і емоційного відгуку реальності. Кумир, ідол, ідея, ритуал, причетність до якоїсь таємниці або соціальної групи, набуття нових переживань стають своєрідними аддиктами
Критика релігійного фанатизму
Бердяєв вказує на суперечливий характер релігійного фанатизму:
Фанатик, одержимий манією переслідування, бачить навколо підступи диявола, але він завжди сам переслідує, катує і страчує. Людина, одержима манією переслідування, яка відчуває себе оточеним ворогами, — дуже небезпечна істота, вона завжди робиться гонителем, вона-то і переслідує, а не її переслідують[6]
У фанатика немає різноманіття світу — він прихильний до чогось одного, і завжди потребує ворога, щоб протиставляти щось своїй вірі. Більш того, за Бердяєвим, фанатик — егоцентричний. Навіть будучи аскетом, він не позбавляється від свого егоцентризму: він так і залишається поглинутим собою і продовжує ототожнювати ідею своїй ортодоксії із самим собою.
Див. також
- Критика релігії
- Релігійний фундаменталізм
- Шаріат
- Сектантство
- Голокост
- Джихад
- Донатизм
- Релігійна війна
- Хариджити
- Хрестові походи
Примітки
- ↑ Старшенбаум Г. В. Религиозный фанатизм: описание, терапия [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Психология и психотерапия зависимостей. М. 2006
- ↑ Ольшанский Д. В. Психология терроризма [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Питер, 2002. — 286 с. — С. 48.
- ↑ Асямов С. В. Психология современного терроризма [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Щит, 2005, № 11
- ↑ Карл Леонгард. Акцентуированные личности. — 1981.
- ↑ Алиасхаб Мурзаев. Психологические предпосылки развития религиозного фанатизма. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
- ↑ Бердяев Н.А. О фанатизме, ортодоксии и истине. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
Література
- Бєляєв І. А. Релігійний фанатизм як ілюзорна компенсація недостатності духовно-душевних складових цілісного лення [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Вісник Челябінської державної академії культури і мистецтв. — Челябінськ: ЧГАКИ, 2011. — № 4 (28). — С. 68-71.
- Бердяєв Н. А. Про фанатизмі, ортодоксії та істині [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Людина. — 1997. — № 9.
- Кузнєцова М. Н. Релігійний фанатизм: поняття, сутність та шляхи подолання [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]: Дис. … канд. філос. наук: 09.00.11: Омськ, 2003 171 c. РДБ ОД, 61:04-9/238
- Преподобний Никодим Святогорець. Невидима брань [Архівовано 7 вересня 2016 у Wayback Machine.] = «Ο Αόρατος Πόλεμος» / Пров. з грец. святителя Феофана Затворника. — СПб., М.: Видавництво ім. Свт. Ігнатія Ставропольського, Видавництво «Знамення», 2000. (переклад твори Лоренцо Скуполи «Il combattimento spirituale» («духовна Брань»))
- Фанатизм релігійний [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Атеїстичний словник / Абдусамедов А. В., Алейник Р. М., Алієва Б. А. та ін; Під заг. ред. М. П. Новікова. — 2-е изд., испр. і дод. — М.: Политиздат, 1985. — С. 457. — 512 с. — 200 000 екз.
- Чистяков Р. П. Світло у темряві світить. Роздуми про Євангеліє від Івана / Г. П. Чистяков, Предисл. Н. Ст. Шабуров. — 3-е изд., испр. — М.: Весь світ. — 232 с. — 2000 екз. — ISBN 978-5-7777-0472-6.
- Яхьяев М. Я. Релігійний фанатизм як соціально-історичний феномен [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.]: Дис. … д-ра філос. наук: 09.00.13 Махачкала, 2006 367 с. РДБ ОД, 71:07-9/97
Посилання
- Фанатизм релігійний // Українська Релігієзнавча Енциклопедія