Реймонд Чандлер
Raymond Chandler
Ім'я при народженні	англ. Raymond Thornton Chandler
Народився	23 липня 1888(1888-07-23)[1][2][…] Чикаго, Іллінойс, США[2]
Помер	26 березня 1959(1959-03-26)[1][2][…] (70 років) Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США ·пневмонія
Поховання	Цвинтар Маунт-Гопd
Громадянство	США (1888—1907, 1956-59)  Велика Британія (1907-56)
Діяльність	сценарист, прозаїк-романіст, письменник, поет
Сфера роботи	кримінальний роман[d]
Alma mater	Далідж-колледжd
Мова творів	англійська
Роки активності	1933—1959
Жанр	детектив
Magnum opus	Глибокий сон
У шлюбі з	Cissy Pascald
Учасник	Перша світова війна
Премії	Премія Едгара Алана По
Реймонд Чандлер у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Примітки=

Ре́ймонд То́рнтон Чандлер (англ. Raymond Chandler; 23 липня 1888 Чикаго — 26 березня 1959) — американський письменник-реаліст та кіносценарист, один із засновників, поряд із Дешиллем Гемметтом та Джеймсом Кейном, піджанру «крутого детективу» (англ. hard-boiled fiction), як його ще називають, жанру «нуар». Головним персонажем романів та оповідань Чандлера був приватний детектив Філіп Марлоу.

Реймонд Чандлер народився в Чикаго у сім'ї відставного офіцера, який працював інженером в американській залізничній компанії. У сім років, коли батьки розлучилися, переїхав з матір'ю, ірландкою за походженням, в Англію, до її родичів.

Отримав освіту, типову для позбавленого власних коштів представника «середнього класу», в лондонському Далідж-Коледжі. Пішов працювати вільнонайманим клерком в один з відділів Адміралтейства — робота в урядовому закладі змусила його прийняти британське громадянство. Американець за народженням, англієць за вихованням (у 1907—1956 роках і по паспорту) — визначило на все життя своєрідність натури, характеру, смаків, уподобань Чандлера. Він почав писати вірші, втім нічим не примітні.

Залишивши, не зважаючи на бурхливі протести родичів, чиновницьку службу, Чандлер влаштувався репортером до газети «Daily Express». Сором'язливому та замкнутому юнакові нелегко було домогтися успіху на цьому терені, але він не цурався навіть чорної та невдячної праці, за умови, що пов'язана вона з літературою. Потім була «Western Gazette», де він на основі публікацій у закордонній пресі, компонував колонку з питань європейської політики. Публікував без підпису, так що невідомо, скільки таких колонок ним було написано. У цьому ж виданні друкувалися сценки, замальовки та вірші Чандлера. Бажання стати письменником не полишало його, та він ніяк не міг знайти свою тему, свій жанр. Не домігшись особливого успіху як журналіст та поет, Чандлер вирішив повернутися в США.

У 1912 році Реймонд Чандлер повернувся в Лос-Анджелес. На батьківщині Чандлер виявився зовсім без засобів до існування. Йому довелося спробувати себе в самих різних сферах. Він був сільськогосподарським робітникам, на фабриці спортивного інвентарю натягував струни на тенісні ракетки. Зрештою Чандлеру вдалося отримати місце бухгалтера, після закінчення бухгалтерських курсів. Пішов добровольцем 1917 року в канадську армію. Кілька місяців прослужив у частинах, які знаходилися в Англії та Франції, проте участі в боях першої світової війни так і не прийняв.

Після закінчення війни Чандлер повернувся у Лос-Анджелес. У нього зав'язався роман з Сіссі Паскаль, старшою за нього на 18 років одруженою жінкою. Сіссі розлучилася зі своїм чоловіком у 1920 році, проте мати Чандлера не схвалила цей зв'язок і не дала дозволу на шлюб. Смерть матері 26 вересня 1923 року дала змогу Чандлеру одружитися з Сіссі. Весілля відбулось 6 лютого 1924 року. Почуття до Сіссі він проніс через усе життя — вони прожили разом 30 років.

У нафтовій компанії «Dabney Oil», де він почав працював звичайним клерком, Чандлер досить швидко та зовсім несподівано у 1932 році зробив кар'єру — став віце-президентом. Проте економічна криза початку 1930-х років, непрості стосунки з керівництвом фірми, пристрасть Чандлера до алкоголю — стали причиною його звільнення з компанії у 1933 році.

Після звільнення, щоб заробити на життя, Чандлер знову взявся за перо — але писав вже не поезію, а детективні оповідання для дешевих журналів. Перше оповідання Чандлера «Шантажисти не стріляють» опубліковане у «Чорній масці» за грудень 1933 року. Тоді Чандлеру було сорок п'ять років. Перший роман «Вічний сон» вийшов у 1939 році. «Прощай, кохана» (1940) — другий роман Чандлера. Потім були «Високе вікно» (1942) та «Дівчина в озері» (1943). З двадцяти шести років літературної діяльності Чандлера найбільш продуктивними стали п'ять років з 1939 по 1943 рік. Тоді були написані романи, які принесли йому заслужену славу.

Чандлер у 1934 році підписав контракт з однією з голлівудських студій та став їхнім штатним сценаристом. У співавторстві з Біллі Вайлдером створив сценарій для фільму «Подвійна страховка» (1944). Пізніше він, вже самостійно, написав сценарій для фільму «Синій жоржин» (1946). Чандлер також взяв участь у створенні сценарію до фільму «Незнайомці в потягу» (1951) Альфреда Гічкока. У ці роки він переїхав до району Ла-Хойя.

Під час хвороби Сіссі, Чандлер написав роман «Довге прощання» (1954). За смертю дружини у 1954 році самотність привела його до клінічної депресії, він почав сильно пити, що позначилося на якості його творів. У 1955 році він зробив спробу самогубства. У 1956 році він знову отримав громадянство США, після подорожував по Європі.

Повернувся до США у 1959 році, де захворів на пневмонію і помер у шпиталі. Реймонд Чандлер похований на кладовищі Сан-Дієго.

Чандлер прийшов у детективний жанр досить пізно, коли йому було за сорок. Написав він досить мало — всього сім романів, два десятка невеликих оповідань, кілька статей та сценаріїв для Голлівуда. Чандлер був людиною не світською та вів замкнений спосіб життя.

Попри те, що Реймонд Чандлер працював у жанрі, до якого критика ставилася за його життя зневажливо, і публікувався в журналах, які мали розряд «чтива» (pulp fiction), його відрізняла дуже виразна проза, збагачена численними яскравими метафорами, високий рівень деталізації психології [[персонаж][ів, що наближало його до серйозної літератури. Вагомість внеску Чандлера у розвиток англомовної прози була оцінена Джоном Б. Пристлі, який написав ряд позитивних рецензій на його книги. Про твори Чандлера з повагою відгукувався Вільям Сомерсет Моем.

Усі романи Реймонд Чандлера, крім одного, було екранізовано, деякі кілька разів.

Роман «Глибокий сон» (1939) посів 66 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік^[4].

Романи:

• «Глибокий сон», («Вічний сон»).(The Big Sleep, 1939) — на основі повістей «Убивство під час дощу», «Завіса».
• «Прощавай, кохана» («Прощавай, красуне») (Farewell, My Lovely, 1940) — на основі повістей «Людина, що любила собак», "Шукай дівчин"у, «Нефрит мандарина»^[5].
• «Високе вікно» (The High Window, 1942)
• «Жінка в озері» («Дівчина в озері», «Блондинка в озері», «Дама в озері») (The Lady in the Lake, 1943) — на основі однойменної повісті, а також «Бей-ситі блюз», «У горах не буває злочинів».
• «Сестричка» (The Little Sister, 1949)
• Довге прощання (The Long Goodbye, 1954) (Премія Едгара Аллана По за найкращий роман, 1955)
• «Повтор» («Прокрутка»)(Playback, 1958)
• «Пудл Спрінгс» (Poodle Springs, 1959) (у зв'язку зі смертю письменника в 1959 році, роман залишився недописаним. У 1989 році дописаний Робертом Паркером)

Повісті:

• «Зухвале вбивство» (Smart-Aleck Kill, 1934)
• «Крадій» (Finger Man, 1934)
• «Убивство під час дощу» («Убивця під дощем») (Killer in the Rain, 1935)^[6]
• «Невадський газ» (Nevada Gas, 1935)
• «Іспанська кров» (Spanish Blood, 1935)
• «Постріли в ресторані Сірано» (Guns at Cyrano's, 1936)^[7]
• «Людина, яка любила собак» (The Man Who Liked Dogs, 1936)
• «Пожвавлення на Полуденній вулиці» (Pickup on Noon Street, 1936)
• «Золоті рибки» («Золота рибка») (Goldfish, 1936)^[8]
• «Завіса» (The Curtain 1936)^[9]
• «Шукай дівчину» (Try the Girl, 1937)
• «Нефрит мандарина» (Mandarin's Jade, 1937)
• «Червоний вітер» (Red Wind, 1938)
• «Король у жовтому» (The King in Yellow, 1938)
• «Бей-ситі блюз» (Bay City Blues, 1938)
• «Жінка в озері» (The Lady in the Lake, 1939)
• «Перли — перешкода» (Pearls Are a Nuisance, 1939)
• «Проблеми — моє ремесло» (Trouble is My Business, 1939)
• «Я чекатиму» (I'll Be Waiting, 1939)
• «У горах не буває злочинів» (No Crime in the Mountains, 1941)
• «Порошок професора Бінґо» (Professor Bingo's Snuff, 1951)
• «Англійське літо» (English Summer, 1957)
• «Олівець» (The Pencil, 1971)^[10]

Есе:

• «Просте мистецтво вбивства» (The Simple Art of Murder, 1950) — літературний маніфест школи гостросюжетного детективу 30-40-х.

Статті:

• «Просте мистецтво вбивати» (The Simple Art of Murder, 1944)

Збірки:

• Five Murderers (1944)
• Five Sinister Characters (1945)
• The Finger Man and Other Stories (1946)
• Spanish Blood (1946)
• Red Wind (1946)
• Trouble is My Business (1950)
• The Simple Art of Murder (1950)
• Pick-Up on Noon Street (1953)
• Killer in the Rain (1964)
• The Raymond Chandler Omnibus (1953)

• 1944 — Подвійна страховка
• 1944 — Це вбивство, моя люба!
• 1946 — Великий сон
• 1947 — Жінка в озері
• 1969 — Марлоу
• 1973 — Довге прощання
• 1975 — Прощай, моя красуня
• 1978 — Великий сон
• 1998 — Великий Лебовські (вільна екранізація роману Глибокий сон)
• 1998 — Приватний детектив Марлоу
• 1984—1986 — Філіп Марлоу: Приватний детектив (серіал)

• Реймонд Чандлер. «Прощай, кохана!». З англійської переклала Наталка Войко. (Увійшов що збірки «Подих смерті. Пригодницькі романи». Айзек Азімов — «Подих смерті», Реймонд Чандлер — Прощай, кохана!, Дешилл Хеммет — Худий. Переклад з англійської Богдан Салик, Наталка Войко, Олександр Буценко. Художнє оформлення І. Бугославської. Київ: Молодь. 1989. 448 стор. (Серія «Зарубіжний детектив»). ISBN 5-7720-0221-Х)
• Реймонд Чандлер. «Убивство під час дощу». Переклад з англійської: Олексія Барієва. Київ: Час. 1990. 48 ст. ISBN 5-88520-089-0.

• Чандлер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Реймонд Чандлер на AeLib [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Реймонд Чандлер на Chtyvo [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.]