Пітер Барлоу
англ. Peter Barlow
Народився	13 жовтня 1776(1776-10-13)[1][2]  Норвіч, Велика Британія
Помер	1 березня 1862(1862-03-01)[3][4][…] (85 років)  Вуліч, Велика Британія
Поховання	Charlton Cemeteryd[6]
Країна	Велика Британія
Діяльність	математик, фізик, викладач університету
Галузь	фізика, математика, механіка
Заклад	Королівська військова академія[4][7]
Вчене звання	член Лондонського королівського товариства (з 1823).
Членство	Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук
Відомий завдяки:	лінзою Барлоу, таблицями Барлоу, формулою Барлоу
Діти	Peter William Barlowd William Henry Barlowd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1823) Член Американської академії мистецтв і наук (1832)
Пітер Барлоу у Вікісховищі

Пітер Барлоу (англ. Peter Barlow; 13 жовтня 1776(17761013) — 1 березня 1862)^[8][9] — англійський фізик і математик.

Барлоу народився в Норвічі. Освіту отримав самостійно. В 1801 році у віці двадцяти п'яти років його було призначено викладачем математики в Королівське військове училище у Вулічі (південно-східний Лондон)^[8][10]. На цій посаді Барлоу працював до 1847 року^[9]. У 1823 році він став членом Королівського товариства а через два роки отримав медаль Коплі. Член Петербурзької (1826) і Французької (1828) академій наук. У 1832 році його було обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук^[11]. Барлоу приділяв багато уваги паровозобудуванню і брав участь у засіданнях залізничних комісій у 1836, 1839, 1842 та 1845 роках. Він також провів декілька розслідувань для новоствореної Залізничної інспекції на початку 1840-х років.

Його сини Пітер Вільям Барлоу та Вільям Генрі Барлоу стали видатними інженерами-будівельниками XIX століття.

Наукові роботи відносяться до магнетизму, електромагнетизму, оптики. Підготував математичні таблиці квадратів та кубів, квадратних і кубічних коренів, обернених величин всіх цілих чисел до 12500 («таблиці Барлоу»^[12]). Вивчав досконалі числа. Досліджував земний магнетизм, вивчав вплив заліза на покази корабельного компаса і запропонував метод його коригування. Провів піонерські дослідження опору металів, деревини, каменю, цементу. Він зробив значний внесок у створення «Encyclopaedia Metropolitana».

Барлоу отримав багато нагород від британських і зарубіжних наукових співтовариств.

Його основні роботи:^[8][10]

• «Елементарні дослідження з теорії чисел»^[13] (1811);
• «Новий математичний і філософський словник»^[14] (1814);
• «Нові математичні таблиці»^[15] (1814);
• «Нарис про магнітне притягання, а також про закони земного та електромагнетизму» (1824).

Пітер Барлоу також опублікував декілька робіт з теорії міцності матеріалів, а саме «Нарис про міцність і напруження в деревині» (1817) та «Монографію про опір матеріалів». Шосте видання (1867) першої з цих робіт було підготовлене синами Барлоу після його смерті і доповнене біографією їх батька.

Також, відомий роботами, присвяченими дослідженню електромагнетизму (колесо Барлоу), розробці конструкцій ахроматичних телескопів (лінза Барлоу)^[8][10].

• Закон Барлоу
• Формула Барлоу
• Лінза Барлоу
• Колесо Барлоу
• Таблиці Барлоу

• Храмов Ю. А. Физики : Биографический справочник. — К. : Наукова думка, 1977. — 512 с. — 50 000 прим.

• Обчислення формули Барлоу (англ.)
• Біографічна інформація (англ.)
• John J. O'Connor; Edmund F. Robertson Peter Barlow у MacTutor History of Mathematics archive. (англ.)