Пікінерні полки
Кінотник пікінерії 1764–1776
На службі	1764–1783
Країна	Російська імперія
Тип	Кавалерія, 1/4 кожної роти піхотна
Роль	захист південних кордонів Новоросійської губернії
Чисельність	6 полків
Війни/битви	Російсько-турецька війна (1768—1774) Селянська війна (1773—1775)

Пікіне́рні полки́(від (рос. піка) — спис) — легка кіннота Російської імперії утворена опісля реорганізації війська південної Гетьманщини — полтавського та миргородського полків — та частини Війська Запорозького за участі балканських пандурських рекрутів, що існувала з 1764 по 1783 рік. Частини та підрозділи (полки та роти) були також адміністративно-територіальними одиницями.

Усі нижні чини було набрано з християн українського віросповідання. Першим очільником та організатором пікінерії був М. Адабаш^[1]. Протягом 1764-го року з козаків анексованих територій та воєнізованих частин (пандурів) поселенців Слов'яносербії і Нової Сербії було сформовано:

• Донецький пікінерний полк (з 1776-го Катеринославський);
• Дніпровський пікінерний полк;
• Єлисаветградський пікінерний полк;
• Луганський пікінерний полк.

Кожен полк адміністративно складався з 20 рот, чверть яких складали фузілери, й у випадку воєнних дій мав виставити 8 ескадронів у повному озброєнні та спорядженні. На озброєнні перебували карабіни, шаблі, пістоль, піки (копиї). У піхоти кортик та фузія без багнета.

1776 року після ліквідації Полтавського полку та Запорозької Січі до пікінерії додалися Полтавський і Херсонський пікінерний полк. Формування отримали власні герби для штандартів. Того ж року була затверджена нова, на кшталт козацької, уніформа пікінерів:

• Верхній кунтуш білого сукна з коміром полкового кольору;
• Нижній напівкафтан полкового кольору;
• Кольорові шаровари, пас, низькі чорні чоботи та чотирикутна шапка кольорового сукна, з чорною смужкою.

Полкові кольори:

• Донецький — блакитний
• Дніпровський — зелений
• Єлисаветградський — малиновий
• Луганський — жовтий
• Полтавський — помаранчевий
• Херсонський — чорний

За новим штатом полки складалися з 6-ти ескадронів.

У 1783 році, через анексію Кримського ханату і відсутності у подальшій потребі буферу, пікінерські полки було перетворено на три регулярні легкокінні:

• Маріупольський легкокінний полк (з Полтавського та Луганського);
• Павлоградський легкокінний полк^[ru] (з Дніпровського та Катеринославського);
• Єлисаветградский легкокінний полк (з Херсонського та Єлисаветградського).

• Українські полки 1812

• Путро О. І. Пікінерскі полки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 254. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Ярослав Тинченко. Від козаків до гусарів. — Київ : Темпора, 2018. — 214 с. — ISBN 978-617-569-333-9.

• Висковатов А. В. IV. Легкія войска // Историческое описаніе одежды и вооруженія россійскихъ войскъ. — т. 4. — 1899. — С. 25-29. (рос.)
• Висковатов А. В. XII. Пикинеры // Историческое описаніе одежды и вооруженія россійскихъ войскъ. — т. 5. — 1899. — С. 17-23. (рос.)