Підводні човни типу «Джордж Вашингтон»
George Washington class
Спуск на воду	1959—1961 рр (5 човнів)
Виведений зі складу флоту	1981—1985 рр
Проєкт
Тип ПЧ	Підводний човен атомний з балістичними ракетами
Класифікація НАТО	USS George Washington (SSBN-598)
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	20 вузлів (39 км/год)
Швидкість (підводна)	25 вузлів (48 км/год)
Робоча глибина занурення	220 м
Гранична глибина занурення	300 м
Автономність плавання	70 діб
Екіпаж	120 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	116,3 м
Ширина корпусу найб.	9,9м
Середня осадка (по КВЛ)	6,7 м
Водотоннажність надводна	16764 т
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	6 носових ТА калібру 533 мм (18 торпед Mark 16 mod. 6 або Mark 37)
Ракетне озброєння	16 шахтні ПУ РБ «Поларіс А1» і «Поларіс А-3»

Підводні човни типу «Джордж Вашингтон» — серія з п'яти атомних підводних човнів з балістичними ракетами ВМС США. Перший в світовій історії проєкт ПЧАРБ. Передавалися флоту у 1960—1961 рр.

За основу був взятий проєкт атомного торпедного човна «Скіпджек». В корпус цього ПЧ за рубкою був вставлений 40-ка метровий відсік де і розмістили 16 пускових ракетних шахт. Також був збільшений другий відсік для забезпечення розміщення необхідного обладнання для запуску балістичних ракет.

Конструкція півтора корпусна, класична для американського підводного флоту. Вперше там був встановлений гіроскопічний заспокоювач качки, котрий знизив у 5 разів амплітуду качань на глибинах до 50 м що підвищило влучність стрільби. Загальне компонування човнів «Джорж Вашингтон» з вертикальними шахтами за рубкою, посередині човна стала класичною для усіх човнів цього класу, окрім радянської «Акули» і то тільки в розміщення рубки..

На човні, разом з ядерним реактором, був встановлений допоміжний дизель генератор, котрий використовувався у випадку аварії ГЕУ (головної електричної установки) і забезпечував рух човна з швидкістю 5 вузлів.

Пуски ракет можна було проводити з глибин до 25 м при швидкості не більше 5 вузлів (9 км/год) і «послідовно», тобто через значний проміжок часу. Перша ракета могла стартувати через 15 хв після отримання відповідного наказу. Ракета викидалася з шахти стиснутим повітрям, після чого вмикався стартовий двигун першої ступеня ракети. Спочатку човен був озброєний ракетами Polaris A-1, а в 1964—1967 роках вони були замінені на ракети Polaris A-3 (довжина корпусу 8 м). Окрім ракет човен був оснащений 6-ма торпедними апаратами з боєкомплектом у 18 торпед Mark 16 mod 6 або Mark 37.

По причині відносно малої дальності польоту ракети балістичних ракет Поларіс і їх направленості на СРСР тим човнам доводилося нести службу в Північній Атлантиці і в Середземному морі. Усі п'ять човнів проєкту увійшли в склад 14-ескадри підводних човнів Атлантичного флоту. В 1960 році з урядом Великої Британії була укладена угода про будівництво в бухті Холі-Лох комплексу споруд для обслуговування американських ПЧАРБ.

Усі човни виведені з експлуатації у 1981—1985 роках

Маючи суттєві недоліки ПЧАРБ цього проєкту майже в усіх показниках переважали радянські підводні човни з балістичними ракетами у 60-ті роки.

• «Джордж Вашингтон», закладений на Electric Boat 1 листопада 1958, спущений на воду 9 липня 1959, переданий флоту 30 грудня 1959, виведений зі складу флоту 24 січня 1985.
• «Патрік Генрі», закладений на Electric Boat 27 травня 1958, спущений на воду 22 вересня 1959, переданий флоту 11 квітня 1960, виведений зі складу флоту 25 травня 1984.
• «Теодор Рузвельт», закладений на Mare Island NSY 20 травня 1958 року, спущений на воду 3 жовтня 1959, переданий флоту 13 лютого 1961, виведений зі складу флоту 28 січня 1981.
• «Роберт Лі», закладений на Newport News 25 квітня 1958, спущений на воду 18 грудня 1959, переданий флоту 16 вересня 1960, виведений зі складу флоту 1 грудня 1983.
• «Авраам Лінкольн», закладений на Portsmouth NSY 1 листопада 1958, спущений на воду 14 травня 1960, переданий флоту 11 березня 1961, виведений зі складу флоту 26 лютого 1981.

• Підводний човен
• Підводні човни атомні
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• Атомні підводні човни з балістичними ракетами США