Пустовщи́на^[1], пу́стка^[2] — запустіла, закинута ділянка землі, місце колишнього поселення^[3]. Люди покидали обжиті місця з різних причин: воєн, голоду, смерті власників, зникнення джерел води. Взагалі пусткою також називали закинуту хату, житло, необроблену ділянку землі, безлюдну місцевість^[2], «ділянку землі особи, що вибула з сільської громади»^[4].

Від поселень на пустках залишалися використовувані кладовища і сінні покоси, зарослі дороги, ставки, яблуневі і грушеві сади^[5], зарості бузку і липові алеї^[6]. На закинутих місцях виростали кропива, зніт^[6][7], подорожник, гіркий полин, бузина, берези. Місця колишніх дворів, садиб називались «дворищами»^[8][9][10], поселень — «селищами»^[11][12], а залишки печей і вогнищ — «пе́чищами»^{[13][14][15][16][17][18]}. Огляд таких решток використовувався при встановленні меж пусток. Необроблювані ділянки головний власник території (князь, воєвода чи цар) міг забрати чи передати новому власнику^[19]. Пустки без власника використовувалися колективно: наприклад, заросла рілля використовувалася як сіножать.

Тривалий час пустовщини зберігали імена колишніх поселень^[20], які часто відроджувалися на зручному місці під старою чи новою назвою. Земельні ділянки після довгого запустіння, знову заселялися, розчищалися, роздавалися чи здавалися в оренду^[21]. необроблювані протягом багатьох років землі ставали непридатними для рільництва, заростали лісом і вимагали розчищання. Землевласники звільнювали від податей тих селян, що зобов'язувалися відновити рільну землю на пустках^[22].

• Переліг
• Погост