Проскура Георгій Федорович
Народився	16 квітня 1876(1876-04-16) Російська імперія Сміла
Помер	30 жовтня 1958(1958-10-30) (82 роки)  УРСР Харків
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	фізик, політик
Alma mater	Єлисаветградське земське реальне училище Імператорське Московське технічне училищеd
Галузь	фізика, аерогідродинаміка
Заклад	Харківський технологічний інститут Харківський авіаційний інститут
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	академік НАН України
Нагороди

Георгій Федорович Проскура (16 квітня 1876, Сміла Черкаського повіту Київської губернії — 30 жовтня 1958, Харків) — український радянський вчений, академік НАН України (1929), лауреат Державної премії СРСР (1943), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944), доктор технічних наук, професор, видатний вчений у галузі аерогідродинаміки і гідромашинобудування. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Народився 28 квітня 1876 року в місті Сміла Черкаського повіту Київської губернії в родині службовця, батько працював на місцевому кустарному шкіряному підприємстві. Після закінчення Єлисаветградського реального училища в 1895 році вступив до МВТУ ім. М.Баумана. Навчався у Миколи Жуковського. У 1901 р. закінчив училище з кваліфікацією «Інженер-механік».^[1]

З 1901 року викладав у Харківському технологічному інституті. Вже у 1902 році для підготовки до професорської діяльності Проскура був направлений у відрядження до Цюріхського політехнікуму (Швейцарія) для вивчення типів гідравлічних машин.

Повернувшись в Харків у 1904 році, увійшов до групи професорів, які підтримали студентські виступи бурхливого 1905 року. Тільки лібералізація вищої школи дозволила йому повернутися в Харківський технологічний інститут у 1906 році, з яким він пов'язав усе своє подальше життя. З 1911 року — професор Харківського технологічного інституту^[2]. З перших днів своєї роботи він брав участь у діяльності студентського науково-технічного товариства інституту, став заступником голови товариства, залучав талановитих студентів до наукових досліджень. При товаристві організував та очолив аеросекцію.

У 1914 р. створив та очолив у ХТІ гідравлічну лабораторію, у 1922 р. заснував науково-дослідну кафедру гідравліки й авіації.^[1]

12 березня 1923 року за його ініціативи засновано Товариство авіації та повітроплавання України і Криму. Увійшов до президії цієї організації та редакційної колегії журналу «Повітряний флот». У 1923 році члени авіаційної секції домоглися відкрити авіаційну спеціальність на механічному факультеті. Проскура за власною ініціативою починає читати необов'язковий курс з повітроплавання. В тому ж році створив аерогідродинамічну лабораторію, яка в 1930 році перетворилася в Харківський авіаційний інститут.

У 1922—1925 рр. був проректором ХТІ із навчальної роботи, завідувачем кафедри гідроаеродинаміки, у 1927—1929 рр. — деканом механічного факультету.^[1]

Під його керівництвом у 1924 р. збудовано три планери для участі у Всесоюзних планерних змаганнях в Коктебелі (Планерське).^[1]

Від 1929 р. — дійсний член Української академії наук, завідувач кафедри аеродинаміки та голова відділення технічних наук АН УРСР.

З його ініціативи у Харкові було відкрито НДІ промислової енергетики АН УРСР, у якому він очолив гідравлічний відділ (1929—1936).

Після реорганізації ХТІ він одночасно працював у двох вишах. Керував кафедрою гідротурбобудування, гідромашинобудування, гідромеханічною лабораторією Харківського механіко-машинобудівного інститута (ХММІ). Був деканом механічного (1936) та машинобудівного (1937—1939) факультетів ХММІ. Крім того, очолював кафедру аеродинаміки ХАІ.^[1]

З 1944 по 1955 рр. був директором лабораторії швидкохідних машин і механізмів АН УРСР.

У 1974 році Академія наук УРСР встановила премію його імені (Премія НАН України імені Г. Ф. Проскури).

Автор низки класичних робіт із гідро- та аеродинаміки, теорії турбомашин, відцентрових і пропелерних насосів, теорії вітродвигунів, водяних турбін і кавітації в гідротурбомашинах. Один із перших радянських розробників теорії пропелерових насосів водяних турбін.^[1]

Автор понад 70 друкованих наукових праць, серед них:

• Відцентрові і пропелерні помпи, 2 вид., М., 1932;
• Гідродинаміка турбомашин, 2 вид., Київ. 1954;
• Узагальнені кавитаційні характеристики водяних турбін, в кн.: Збірник праць лабораторії проблем швидкохідних машин і механізмів, вид. 3, Київ. 1953.

• два ордени Леніна (22.06.1946,)
• орден Трудового Червоного Прапора (28.08.1944)
• медалі
• Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1944)
• Лауреат Сталінської премії (1943).

• Список академіків НАН України

• Алексапольский Д. Я., Георгий Федорович Проскура, Киев, 1956.
• Георгій Федорович Проскура — життєвий та творчиий шлях // Проблемы машиностроения. — 2016. — № 4. — С. 3–5.

• Харківський авіаційний інститут
• Харківський політехнічний інститут
• Проскура Георгій Федорович
• Біографія